27 января, пятница, 2012 13:58

Олена Білозерська: суд над Віталієм Запорожцем

26 січня 2012 р., у Броварському суді відбувся черговий розгляд справи Віталія Запорожця, який у селі Семиполки застрелив майора міліції Симоненка. Допитували свідків.

(До перерви встигли допитати двох)

Проблема в тому, що свідки – прості сільські люди, які дуже часто просто не можуть чітко сформулювати і розповісти, що вони бачили. Їхні покази, дані на попередньому слідстві і в суді, сильно відрізняються. А при питаннях з боку підсудного Запорожця чи його захисників суддя Міхієнкова постійно робить зауваження, знімає питання, називає це затягуванням розгляду і тиском на свідків. І так було ціле засідання. Обоє свідків зізналися, що їх били і вони не читали підписані ними протоколи допитів. Один обмовився, що тиск на нього триває і зараз.

Віталій хвилюється страшно і б’ється за свою долю, як звір. Схоже, він вірить у справедливість.

Біля суду, незважаючи на мороз (градусів 13) стоїть свободівський пікет з плакатом «Віталій Запорожець – наш герой». Долучилися також кілька хлопців з інших патріотичних організацій. Тримають фото Віталія з підписом «Заручник системи» і фотографію ката у погонах, який тортурував Віталія (це кадр з відео, зробленого мною у залі суду – на цього мєнта вказав тоді сам Запорожець).

А тепер подробиці (конспект, як завжди)

Допит свідка КОЗЕЛЕЦЬКОГО.

На новий рік, 31 грудня 2010 року, я був у кафе «Орхідея» з Віталіком (Запорожцем) і Петровичем (Щербаком). Зайшли підпилі міліціонери, в т.ч. Симоненко. Він почав наїжджати на Запорожця за мобільний телефон: «Ти криса, зажучив мобільний телефон».

Виявляється, мати Віталіка знайшла біля церкви мобільний телефон.

Симоненко давно до Віталіка чіплявся.

Восени 2011 р., числа не пам’ятаю, вийшов я ввечері у центр села. Зустрів Віталіка, він якраз повернувся з полювання, пішов додому перевдягнутися. Далі прийшов у центр, біля «Орхідеї». Випили ми по 50 грам з Віталіком і Ігорем Куролапом.

Потім я пішов в «Орхідею» з дівчатами пиво пити. Була дівчина на ім’я Крістіна. З нею був ще вітчим її Ваня. Пили пиво. Біля 12 чи початку першої піднімаюся на дискотеку. Виходжу назад, стоїть Симоненко. Я привітався, він питає: «Гризуна бачив?». Так він називав Віталіка.

Виходжу на вулицю перекурити – бачу, проходить Запорожець з рушницею, і йде всередину. Потім чую з «Орхідеї» крики. Вибігає молодь. Підходжу – біля ресторану лежить Симоненко.

Я пішов додому з товаришем Ванею, а Крістіна лишилася викликати «швидку». Ми пішли додому, лягли спати. Ранком гупають у двері, поклали мене на підлогу, схопили між ніг руками: «Все, до дівчат не будеш ходити!». Вдарили ногою кілька разів: «За Симоненка! Кажи, де Гризуна ховаєш?»

Коли заходять у другу кімнату: «О, він тута». А я й забув, що у мене товариш Ваня ночував. Забрали нас в чому ми спали. Майже 2 доби тримали. Все перевернули в домі, всі шухлядки були відкриті.

Нічого не пояснювали, тільки «Ти друг Віталіка». Вдома знову поклали на підлогу.

Прокурорка Таран питає про стосунки свідка із Симоненком.

Свідок пояснив, що спілкувався з ним у зв’язку з тим, що ходив відмічатися, маючи умовне покарання.
- Чи тиснув, чіплявся безпричинно?
- Наче ні.

- Що відомо про стосунки Симоненка із Запорожцем?
- Симоненко на Віталіка вз’ївся.
- Чому?
- Бо Віталік грамотна людина, бо у нього завжди почуття справедливості. Суперечки почалися з 2010 р. через отой телефон.
- Були інші випадки конфліктів?
- Були. Симоненко казав, що він типу тут цар, король.

- Ви бачили Запорожця з рушницею?
- Так.
- І не спитали, куди він йде? Ви ж друзі.

Запорожець протестує, що вони друзі, отримує 2 зауваження підряд. Ще зауваження адвокату Івану Макару, який теж протестує проти цього.

Бачив лежачого Симоненка біля сходинок, продовжує свідок. Близько не підходив, але бачив, що він дихав. Медсестра була біля нього і трохи людей, викликали швидку. Я хвилин 10 там побув і пішов додому з Ванею. Люди казали, що Віталік стрельнув у Симоненка. Ні Віталіка, ні рушниці не бачив.

У представника потерпілої сторони нема питань.

Захисник Іван МАКАР питає: «Симоненко, коли шукав Запорожця, був випивший?»
- Так.
- Висловлював агресію?
- Ні, лише спитав: «Гризуна не бачив?»
- Раніше бачили Симоненка п’яним?
- Бувало за ним.
- Як поводив себе щодо інших людей у селі, дівчат, жінок?
- Люди в селі його боялися.
Питання про дівчат знімає суд. Довгі суперечки адвоката Макара і судді.
- Як він спілкувався з людьми у селі – дружньо, нейтрально, зверхньо? – питає Іван Макар.
- Він казав, що він тут цар і бог, а ми всі під ним.

Адвокат Сидір КІЗІН питає про той конфлікт на новий рік через мобільний – як саме Симоненко чіплявся до Віталія.

Свідок каже, що Симоненко узяв стілець і замахнувся на Віталіка: «Зараз як дам тобі». Був при цьому випивший. Називав Віталіка крисою. А Віталік: «Мати знайшла телефон, я що? Я не брав». А Симоненко: «Ти украв, ти закрисячив». Потім вони вийшли на вулицю. Коли Віталік повернувся, він був у шоці, бо він ніколи нічого не вкраде. Настрій у нього повністю пропав, хоча потім ми разом зустрічали Новий рік.

Суддя весь час обриває питання захисників: «Без наводящих питань, будь ласка», «Не треба жувати це питання три години і смакувати його ціле засідання», тощо.

КІЗІН: Чи були ще якісь конфліктні епізоди між Віталієм і Симоненком?
- Я не бачив, але він був на Віталіка злий.

Захисник ПОПОВ: «Що робили Рибалко Христина, Куролап і Щербак, які були з вами?»

- Куролапа не було, ми випили по 50 грам, і більше я його в той день не бачив. Щербака не бачив. З Христиною ми були у «Орхідеї», потім піднялися на дискотеку, а після пострілу вона залишилася швидку викликати, а я пішов додому спати.
- Одразу почала викликати?
- Так, і не тільки вона, але люди говорили, що 1,5 години швидкої не було.
- В якому стані вона була?
- Ну, пива випила. В нормальному стані.

- А на попередньому слідстві вона дала покази… (суддя обриває)

- Її, видно, залякали. Вранці вона плакала і казала: «Ваню б’ють!» Ваня був у крові, губа розбита, синій… Той, що у мене ночував. Могла і наговорити чогось.

Далі захисник Попов питає, що робили у цей час певні особи – мешканці села. Більшість питань суддя знімає.

- Нас чоловік 15 у неділю зранку забрали у райвідділ.

Суддя: «Чи скаржились ви на ваше затримання, писали скарги, заяви?»
- А що це дасть?
Суддя: «Це не стосується до справи».

ПОПОВ: «Чи чинився на вас тиск при дачі показів? Ви дві доби були у райвідділку».
- Так, моральний. І було пару подач з ноги у плече: «За Симоненка!». Я кажу: «А причому тут я?» І вдома те саме було.

Питання ставить підсудний ЗАПОРОЖЕЦЬ:
- Ви говорите, що почалося через мобільний телефон. А що вам відомо про 2009 рік, кафе «Смак», коли Симоненко, будучи нетверезим, допитував неповнолітнього?
Свідок: «Я чув про це, але там не був».

Суд знімає це питання як таке, що не стосується Запорожця.

Запорожець: «Це стосується мене. Я зробив зауваження, що він неповнолітнього допитує без повістки, будучи сам нетверезий, у кафе. Я сказав, що треба викликати повісткою».

Суддя постійно робить підсудному і захисникам зауваження, погрожує видалити із зали, буквально рота не дає розкрити.

ЗАПОРОЖЕЦЬ: «31 грудня 2010 року – це було о 6-ій чи пізніше?»
- Я приблизно сказав…

Суддя безперервно робить зауваження Запорожцю, каже, що у нього буде час дати покази. «Ви потім додатково не будете його викликати», – нервується Віталій.

Свідок пригадує, що Запорожець телефонував у міліцію після того конфлікту через мобілку.

З’ясовується, що Симоненко вдарив свідка. Той каже: «Ну і що, я був неправий» – і розказує про цю історію:

У 2011 році, кінець липня – початок серпня 2011 р. міліція приїхала арештовувати гральні автомати. А я там охороняв, стежив за порядком у кафе. Симоненко і Куролап випивали у палатці, і вони підізвали до себе Віталіка. Я автомати виніс із кафе. Запорожець сидів за столом, а Симоненко з ноги вдарив стола, перевенувши на Віталіка продукти харчування.

Суддя: «А ви встигли заховати, винести автомати?»
- Ну да. А Симоненко розізлився, бо він шукав ці автомати, і вдарив мене.
Суддя: «Ваші дії були законні?»
- Ні, незаконно поховали. Але Запорожець не мав до цього стосунку.

Репліка судді: «Запорожець, не поводьте себе як ображена дитина».
Віталій: «Я не ображений, не діждетесь».

Свідок за вечір випив (після 50 грам із Запорожцем) ще грамів 100 і пару пляшок пива.

На дискотеці було чоловік 40 людей.

Запорожець: «Вам щось відомо про конфлікт БІЛЯ ВХОДУ у кафе «Лелека»?»
- Ні, я був в «Орхідеї».

Свідок зізнався, відповідаючи на питання Запорожця, чому різні покази на суді і на попередньому слідстві, що в міліції підписав протокол власних свідків, не читаючи їх!!!
І ще раз підтвердив це Кізіну: «Не читав, я довірився».

Сидір Кізін каже, що тоді потрібне додаткове слідство,

Суддя: «Підсудний Запорожець, ви довіряєте показам свідка?»
- Я не можу довіряти показам свідка ні тоді, ні зараз, бо чиниться тиск і люди бояться.

Суддя: «Ви на слідстві давали ті самі покази?»
Свідок: «Так, тільки не казав, що мене били».

Суддя-чоловік: «Б’ючи вас, від вас вимагали змінити покази?»
- Ні, я так подумав, що вони просто відігруються. Ти друг – то получай.

Сидір КІЗІН: «Свідок щойно зізнався, що взагалі не читав протокол своїх свідчень»
Суддя: «Це його право»

Починається допит другого свідка.
СВІДОК КІЧА, 1984 р. нар., живе у Семиполках, працює, за його словами, офіційно, наладчиком у Броварах. Але назву підприємства згадати не зміг.
Суддя каже: «Тут написано, що ви тимчасово не працюючий».
Свідок: «Я зараз можу подзвонити і спитати, як називається підприємство, я просто забув».
Суддя: «Так і запишемо, не пам’ятає».

Із Запорожцем знайомі, стосунки нормальні. Запорожець підтверджує: неприязні не було.

Свідок: – Гуляли ми на дискотеці у 2011 році, місяць не памятаю, у кафе «Лелека». Як правило, дискотека до 2-ї ночі.
Трошки посиділи, потім одвезли у Калиту знайомого, нас ще патрульна машина зупинила, вернулися назад, я зайшов на дискотеку і побачив, як на другому поверсі на балконі Симоненко ламав Віталія.

- Що значить «ламав»?
- Я побачив, як Симоненко з Виталиком билися, Симоненко ламав Віталіка, люди їх розвели.
Потім вони спустилися вниз, і у них теж була бійка біля входу Симоненко бив Віталіка. Там є клумба біля ресторану, і вони у тій клумбі качалися, билися.

Ми продовжували гуляти. Потім вмикається світло, всі біжать, кричать, я вибігаю – лежить Симоненко.
Пострілу не чув. Люди кричали, що Віталік стріляв у Симоненка.

Ставить питання прокурорка:

- Чи бачили Запорожця протягом дня?
- Так, у «Орхідеї», десь о 9-10 вечора. Ми сиділи, він до нас підійшов. Потім повезли знайомого у Калиту, десь об 11. Потім повернулися назад.

- Ви вживали спиртне?
- Я так. Запорожець – не бачив.

- З ким відвозили?
- Із Сашком, прізвище забув. Потім ще двох дівчат завозили додому. Потім повернулися у кафе. Я танцював, потім виходжу – а вони б’ються на балконі.

- Що в цей час робив Запорожець?
Свідок не пам’ятає.

Запорожець протестує через навідні питання. Суддя знову робить кілька зауважень.

- Вони самі розійшлися чи їх порозтягували?
- Не бачив. Потім на дискотеці бачив Симоненка.

- Хтось викликав швидку?
- Я викликав, і ще дівчинка одна, Кобзар.
- Чи надавав хтось допомогу на місці?
- Так, там були люди.

У представника потерпілого питань немає.

Адвокат МАКАР: «Чи відомі вам ще конфлікти між Запорожцем та Симоненком?»
- Так, у них були конфлікти через якийсь телефон.

- Скільки таких конфліктів було на ваших очах?\
- Пару раз. Як міліція заходить, так і конфлікт.
- Хтось комусь погрожував?
- Ні.
- Значить, всі поводились чемно?
- Ну, коли міліція заходить у кафе, вона не може себе чемно поводити.

Адвокат Сидір КІЗІН попросив розповісти детальніше про обидві бійки, які бачив свідок.

- Я був на балконі, зайшли вони. Симоненко чіплявся до Віталіка, крутив його. Потім вони розійшлися, а потім я побачив з балкону, як вони б’ються на клумбі. Симоненко прижав Віталіка до землі.

Свідок був пяний, погано пам’ятає. Симоненко був не у формі. Чіплявся до людей,

КІЗІН: «Як саме чіплявся?» (суд знімає це питання)

КІЗІН: «Як себе поводить міліція, коли приходить на дискотеку?»
- Приходять до автоматів: «Так, усі повиходили». (Суд знімає питання)

Але Кізін, пояснюючи, що це важливо, щоб з’ясувати поведінку потерпілого, продовжує питати, і свідок каже, що міліція поводиться агресивно.

Захисник ПОПОВ: Скільки часу пройшло між конфліктом на балконі і на клумбі?
- Хвилин 15, може, більше.

- Як з вами поводилися на допиті?
- Забрали з дому в ресторан, де це все сталося, там 2 автобуса міліції. Більше доби ми там сиділи у коридорі, чоловік 8.
- Били, погрожували?
- Не били. Погрожували, але як саме, не пам’ятаю.

Питання ставить підсудний ЗАПОРОЖЕЦЬ:

- Вас скільки раз допитували?
- 3 або 4 рази. У той день – двічі. Троє слідчих, у різних кабінетах.
- Після того викликали?
- Ще тричі.
- Протоколи ви підписували?
- Можливо, не всі рази, не пам’ятаю.
- Був тиск чи ні, вам погрожували?
- Так.
- Чи були у вас підстави боятися працвіників міліції? Ви були засуджені?
- Ні.
- Що за дівчат підвозили?
- Не пам’ятаю. Ми їх у одну хату завезли і поїхали назад на дискотеку.
- Коли приїшли до «Орхідеї» з дому?
- Годині о восьмій.
- З ким там спілкувалися? (Суддя робить зауваження за затягування справи).

Запорожець: «Людина дає 4 покази – і всі різні, а слідство не робить нічого, щоб з’ясувати істину». Його пітримує Кізін. Суддя весь час каже: «Не повторюйтесь!». Запорожець пояснює, що йому не дана відповідь. Суддя: «Не сперечайтеся із судом, не затягуйте час!»

Запорожець: «Вам потрібно зберегти час чи з’ясувати істину? Дайте мені скористатися моїм конституційним правом на захист».

Суддя: «А у головуючого є право зняти питання, якщо суд вважає, що воно недоречне».

Запорожець продовжує: «Ви трималися самотньо, чи були у компанії, чи вживали спиртні напої?

Свідок: «Був у компанії, з Куролапом, Русланом, Козелецьким, Лук’янюком, Абдул Світланою, Згуровським, її чоловіком… (кожного пригадує після прямого питання Запорожця). Суддя весь час робить зауваження, що це не стосується до справи.

Уривок з діалогу. Суддя: «Запорожець, не хвилюйтеся за нас!»
Запорожець: «Я не хвилююся, у вас вже рішення готове».
Суддя: «Запорожець, навіщо ви це кажете? Вам потім буде соромно за свої слова».

Спілкування між підсудним і свідком триває. Запорожець з’ясовує, чи голосна була музика, чи можна було почути їхні з Симоненком слова. Зі слів свідка випливає, що почути було не можна. Запорожець питає, хто кого привів на балкон, свідок не пам’ятає. Суддя: «Запорожець, припиніть знущатися зі свідка!»
Запорожець: «Ну якщо він на слідстві сказав, що я Симоненка послав, а зараз каже, що нічого не чув!».

Суддя каже: «Тоді треба подати клопотання, і ми зачитаємо покази, дані свідком під час слідства, і ми усунемо протиріччя».

Свідок пригадує, що на клумбі, коли Симоненко прижав Віталія до землі, той кричав: «Відпусти мене».

Запорожець: «Я посилав Симоненка?».
Свідок Кіча: «Ні, я нічого не чув»
- А коли ви казали правду, тоді чи зараз?
- Зараз.
- А чому у протоколі слідства… (суддя обриває – Віталій не має права це зачитувати).

Запорожець: «Що скажете про епізод, як ви вивозили рушницю?»

Далі за допомогою багатьох навідних питань від суду свідок розповідає:

- Ми вийшли з кафе, бачимо, як лежить Симоненко, всі біжать, паніка. Запорожець там стояв. Біля кафе «Лелека».

- Рушницю бачили?
- Так. Ми виходимо, лежить Симоненко, і біля нього (метрів 3-5) біля стоянки лежить рушниця. Ми з Віталіком Малишем поклали її на заднє сидіння і поїхали додому. Хто поклав, не пам’ятаю, був п’яний. За кермом був Малиш. А, ще Змєя закинули додому.
Суддя: «Які Змєї, ви ж люди, у вас є прізвища…»

Прокурор: «Обіженний контингент».

Рушниця залишилася в машині. Машина належала Малишу. Малиш Кічу підвіз. Рушниця залишилась на задньому сидінні.

Суддя не витримує: «Якби ви відпочивали, як люди, тверезі, а то – в п’яному угарі, і потім – нічого не пам’ятаю».

Після пострілу Запорожець стояв метрах в 5 від потерпілого. Слова Запорожця не чув.

Свідок каже, що бачив Запорожця на дискотеці, і громадський порядок той не порушував.

Захисник МАКАР: У якому стані був Симоненко, тверезий чи п’яний?
- Не пам’ятаю, я сам був п’яний.

До жінки-прокурора долучився чоловік – броварський міськрайонний прокурор, немолодий чоловік у формі з купою регалій.

Іван Макар каже, що цей прокурор йому погрожував, і що його поява без оголошення змін у складі учасників процесу – це порушення судового процесу.

Запорожець: Вам щось відомо про вогнепальну зброю, яка у мене є?
Свідок: «Ні».

КІЗІН: чи чинився на вас тиск при допитах?
Свідок КІЧА: «Звісно, я й зараз відчуваю тиск».
Суддя: Хто на вас тисне тут в залі суду?
Свідок: «В залі суду ніхто».
Суддя: «А хто ж на вас тисне?»
Свідок: «Та ні, ніхто, це я так сказав….»

КІЗІН: «Чи читали ви протоколи перед підписуванням?»
Свідок: «Трохи читав. Але не всі».

Суддя: «Хтось обмежував вас у читанні протоколів, слідчі виривали з рук?»
- Ні.

КІЗІН: Ви сказали, вас більше доби протримали у коридорі…
Суддя: Не повторюйтесь.
КІЗІН: Це важливо – у присутності прокурора, який здійснює нагляд.

КІЗІН: Вас годували, поїли?
- Ні.

КІЗІН: При затриманні били?
- Ні.
(Але потім каже, що били – в машині).

КІЗІН: Ви читали свої пояснення?
- Ні. Або читав… Не пам’ятаю.

КІЗІН: «Ви зараз даєте правдиві покази чи на попередньому слідстві?»
- Зараз. І тоді теж.
- Просто протоколів не читали?
- Не пам’ятаю, це було давно.

О 12:30 суд оголошує перерву до 14:00.

Засідання продовжилось. Перед приходом суддів – конфлікт між захисником Макаром і новоприбулим прокурором. Макар: «Я вас боюся». Прокурор: «Це дуже добре, що ви боїтеся».

Зміни у складі суду. Прокурори Таран і новий – броварський міськрайонний прокурор Гарник Микола Васильович.

Макар заявляє йому відвід, бо під час попереднього слідства, Гарник, за його словами, погрожував їм з Кізіним, коли вони питали дозволу сфотографувати матеріали справи. Макар боїться таких прокурорів, бо коли його за часів СРСР притягали за антирадянщину, дуже схожий на Гарника прокурор його побив.
Прямим текстом звинувачує Гарника у фальшуванні справи – викраданні біля 60 аркушів з матеріалів справи – негативні характеристики Симоненка.
У 1996 р. Гарник був прокурором міста Києва, коли Макара притягали до відповідальності за наклеп на Кучму і Табачника. Прокуратура вилучила у нього системний блок комп’ютера (за рішенням суду, але вкравши монітор, мишку, клавіатуру й інше). Макар підозрює, що Гарник це привласнив.

Запорожець теж вимагає відводу прокурора Гарника – через грубі порушення у веденні справи і фальсифікації.

Прокурор Таран, посилаючись на ст.54 і 58 КПК, каже, що підстав для відводу прокурора немає.

Захисники Кізін і Попов підтримують клопотання про відвід. Кізін додає, що прокурор Таран неправа, бо прокурор Гарник несе персональну відповідальність за необ’єктивно розслідувану кримінальну справу на попередньому слідстві, залякування і тиск на свідків. Вважає, що у Гарніка є особиста зацікавленість, бо він несе за це особисту відповідальність і мав би оголосити самовідвід.

Гарник відмовляється від дачі пояснень і залишає це на розгляд суду.
Суд видаляється до нарадчої кімнати.

У перерві Віталій Запорожець каже, що його тягали до цього прокурора в одних трусах, побитого, повністю синього – і він це все бачив. Але на всі скарги давав відповідь, що жодних порушень не виявлено.
Адвокат Макар каже, щоб Віталій сказав про це, коли даватиме покази. Запорожець: «Якщо я доживу, я скажу».
Після цього менти забрали Віталія з клітки і вивели у коридор. Хтось із жінок у залі плаче.

ДАЛІ БУДЕ