УкрРус

Чому вивчати англійську так складно?

Люди, що починають (чи продовжують – після школи та університету) вивчати англійську, часто стикаються з цілком типовою проблемою – систематично займатись іноземною мовою видається надскладним, майже недосяжним завданням. Звідси й усі історії про те, як "постійно починаю та кидаю", "вчу англійську багато років – з перервами" і тому подібне. Відповідаючи на потребу ринку, мовні курси рясніють пропозиціями вивчити англійську за рекордні декілька днів чи тижнів – такі собі мегаефективні суперінтенсиви. Звісно ж, це абсурд. Разом з тим, існують й інші люди, які вивчають все нові й нові мови усього за кілька місяців – теж рекордні, якщо порівняти із нескінченними епопеями вивчення англійської, що розтягуються у декілька десятиліть, пише Оксана Прокопенко для mindthegap.com.ua.

Чому комусь вдається заговорити так швидко, а хтось мучається роками, втративши надію досягнути результату?

По-перше, варто розпрощатись із такою приємною думкою про те, що поліглоти просто більш талановиті, тож іноземні мови їм даються легше. Звісно, здібності людей неабияк відрізняються. Але ця різниця у переважній більшості випадків є лише мізерним авансом на старті, який швидко згладжується з часом. Впевнена, і у вас є такі знайомі – здібні люди, які в школі/університеті подавали великі надії, але потім "здулись", і досягли в житті значно менше, ніж їхні менш талановиті однолітки.

Тож в чому полягає реальна різниця? Дуже просто. Люди, що досягають успіхів у вивченні англійської, усього лише займаються цим систематично, присвячують трохи часу іноземній мові щодня. Адже англійська мова, як і будь-яка навичка, потребує регулярної практики. На жаль чи на щастя, це єдиний шлях розвинути цю навичку до високого рівня. Набагато цікавішим є інше питання: яким чином розвинути у собі звичку систематично працювати над англійською?

Здається, що це зовсім не складне завдання. Дійсно, не важко знайти хоча б 15-30 хвилин щодня для англійської. Але на практиці все виглядає зовсім інакше. Серед топ-причин, чому не виходить – лінь, немає вільного часу, забуваю… Утім, набагато чеснішим є варіант "не можу себе змусити щодня займатись англійською". І дуже добре, якщо ви вже усвідомлюєте, що проблема полягає не в об’єктивній відсутності часу та не в забудькуватості – змушувати себе робити щось щодня може бути об’єктивно складно. Складно, але цілком реально. І питання тут не у силі волі чи характеру.

Згадайте, як важко буває розвинути у себе хорошу звичку. Лягати рано спати, робити зарядку щодня, харчуватись здоровою їжею, читати – у всіх свої проблемні сфери. Найчастіше все закінчується обіцянками самому собі "почати з понеділка". Або, навіть якщо з понеділка щось і починається, то завершується зривами і відкатами до попереднього стану справ.

Кожна така спроба розвинути в собі корисну звичку - або, в нашому випадку, звичку систематично займатись англійською – викликає стрес. Адже вкладати зусилля, напружувати силу волі спершу необхідно свхолосту, ніякої, навіть абстрактної, винагороди людина не отримує. Багато що не виходить, постійні помилки можуть засмутити кого завгодно, об’єми інформації здаються неосяжними, тож стрес на початку шляху є практично неуникним (загалом, будь-які зміни в житті, навіть позитивні, викликають стрес у тій чи іншій мірі). А оскільки людська психіка запрограмована будь-яким чином уникати стресу, і знаходяться усілякі відмовки, щоб прибрати джерело стресу, тобто закинути цю безглузду справу, і знайти цьому зручну причину – відсутність часу, наприклад, або недостатність здібностей для вивчення мов.

Переконувати таку людину у перевагах володіння англійською – марна справа. Вона і сама знає, що з англійською її життя стане кращим, яскравішим, з’явиться більше можливостей і перспектив. Але не розуміє, яким чином цього досягти особисто йому. Одноразовий сплеск мотивації не допомагає, адже потрібна саме систематична робота, а для цього потрібно немало енергії. Коротко кажучи, життєва енергія – це натхнення, активність, сили щось робити, висока і стабільна мотивація. Відсутність енергії виглядає як брак бажання що-небудь робити, тобто часткова або цілковита апатія.

Тобто завдання, яке стоїть перед нами – знайти енергію на той початковий "перехідний" час, поки англійська її лише забирає. Зрозуміло, що з часом, коли почне виходити (а цей момент неуникно наступає при систематичних заняттях), задоволення і мотивацію можна отримувати від самого процесу. Проблема полягає в тому, що усі вірять в ефективність умовляння чи звинувачення себе у відсутності волі. На жаль, такі засоби не допомагають, а лише погіршують стресову ситуацію, тож свідомо змушувати себе займатись англійською знову і знову стає все складніше.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги