УкрРус

Чому Росія не полишить Україну в спокої

Другий рік поспіль наша земля вмивається кров’ю кращих її синів. Причин тому безліч і одна з них – тотальна брехня, що віками вкривала голови наших предків, немов солодкий дурман наркотичного курива огортала душі простого українського люду, тягнучись сивим димком з шатрів нащадків давніх монгольських шаманів.

Але, слід зазначити, що все ж, окрім горя, ця війна принесла нашій землі і велике благо – можливість прокинутись від цього дурману, очиститись і струснувши головою, скинути оті вікові тенета гіркого обману, який немов вельон покрив її сиві коси, не даючи змогу рухатись до світла, до правди до Бога, як шори закриваючи все навколо та спрямовуючи рух лише в напрямку вказаному батогом "Великої Московії", не важливо, як вона себе б не називала – Російською імперією, Радянським Союзом, чи нині – Федерацією, незміно залишаючи за собою звірячу сутність паразита-вампіра, що живе лише за рахунок жертви, до якої присмокталась, витягуючи з неї останні соки.

Ця правда нині лише зароджується. Часто під гуркіт російських гармат, що трощать українські оселі Донбасу, поступово, поки що дуже тихо але доволі наполегливо вилазить на ззовні з чавуна брехні про нашу спільну слов’янську історію із "старшим братом" і це важливо не лише тому, що мордовські зайди, які нині вбивають нащадків українських козаків, при цьому закидаючи, що прийшли боронити свою землю, насправді так вважають, а й тому, що ці самі нащадки, боронячи Україну мають знати, з яким страшним ворогом вони зійшлись в смертельному двобої і що це геть не якесь там тимчасове непорозуміння між шахтарями та трактористами, чи локальний конфлікт, як нам намагаються це подати навіть багато хто із вітчизняних політиків. Насправді ж, це битва двох світів, двох ідеологій, двох філософій – добра і зла, брехні і правди, Бога і сатани.

За цей час вже не раз говорилось, що саме росіяни поцупили в нас і назву нашої країни і її історію, що саме вони створивши незрозумілий діалект фіно-угорського говору, нахабно заявляють про штучність однієї з найдавніших – української мови (читай – руської), але добавлю до цього декілька, на мій погляд важливих штрихів, про які мабуть не кожний чув.

У середньовіччя литовці-білоруси, так як і русини-українці не знали матів, які тоді використовували лише фіно-угри. Але цікаве не в цьому, а втому, чому саме предки сучасних росіян тоді мали таку звичку.

Виявляється, мати використовувались російськими пращурами ще з первинного суспільства і слугували тоді не образою, як нині, а показником домінування так само, як це до сьогодні спостерігається серед мавп, чи племен дикунів, з показом своїх принад чи імітацією статевого акту. Фактично те ж саме відбувається і в середовищі ув’язнених, які теж здебільше використовують це як акт домінування, хоча паралельно у них це діє і як дійство приниження один одного.

Цікаво, що окрім Московітів, єдиним народом, що послуговувався в мові матами та, у свій час перекочував з Волги до Європи були угорці, тобто коріння як бачимо стирчать із одного горщика. В Московії ж до речі у ті прадавні часи існувало декілька мов: койне – мова князівства, фінська – народна, тюркська – релігійна, в період перебування в складі Орди (до 1589р.), нарешті болгарська – як мова православ’я, що почала замінювати релігії монголів, бо під час Золотої Орди, Московія мала змішану релігію – така собі суміш ісламу і християнства ариянського толку, де на рівних вклонялись як Ісусові, так і Магометові і розділилась ця віра лише у 1589 році, коли Москва прийняла грецький канон, а Казань – іслам.

Так от цікаво, що Петро Перший не лише перший назвав Московію Росією, але й, увага, заборонив на ряду з носінням чоловіками борід, жінками – чадри і взагалі – гареми, де бідолашних тримали зачиненими.

Якщо ж звернути увагу на спільність мов, то сучасна російська, як не дивно, ближча до болгарської та сербської, а ніж до білоруської та української, але чому? Бо ж Росія не межує з Болгарією чи Сербією. Відповідь проста – це відбулось через впровадження християнства, яке проголошувалось та вивчалось на Болгарській мові. Тому це ще один доказ штучності російської мови, саме того, у чому так наполегливо звинувачує Росія українську мову, бо ж, як вони кажуть – "на крадію, шапка горить".

От і виходить, що лише дурень може сподіватись на те, що ситуація на Донбасі якимось чином сама розсмокчеться, що Путіна скинуть і прийде інший – добрий цар. На жаль, добра від Росії не варто очікувати, бо його не буде і не тому, що вони такі погані, а ми – хороші. Ні. Все багато простіше. Просто це їх імперська сутність, яка від початку до кінця базується на викрученій та спотвореній, брехливій історії, фактично вкраденій в українців. Тому їм легше перестріляти усіх українців і засилити Україну бурятами чи росіянами, а ніж залишити нас в спокої, як окрему незалежну державу, самостійно окреслений етнос.

Саме тому росіяни дозволяють собі, такі ненормальні, з точки зору звичайної логіки витівки, як те що сталось декілька днів тому, коли близько 200 радикалів закидали яйцями посольство України в Москві під гасла "Геть з нашого Києва!" та "Київ – російське місто". Саме тому "ДНР" та "ЛНР" це довготривалий Російський проект, покликаний язвою майоріти на тілі України висмоктуючи з неї сили. Саме тому, якщо ми не створимо нині справжню українську державу, не повернемось до власного коріння, прадавньої культури та звичаїв пращурів, то як би ми не тужились та не надували щоки, нажаль, нас очікує той самий Руський мір, від якого ми, на сьогодні, не лише не відірвались, а й навіть не відвернулись як слід.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги