УкрРус

Как жє ми тєпєрь будєм крутіться на радіо?

Під ногами медіяокупантів хитнувся ґрунт. Верховна Рада вилучила російський телерадіопродукт з квоти европейського продукту, нарешті ухваливши відповідні зміни до закону "Про телебачення і радіомовлення". Натомість додала до цієї квоти продукт США і Канади. Тепер у тижневому обсязі мовлення телерадіоорганізацій у проміжках часу між 7:00 та 23:00 частка продукту, виробленого в Европі (зокрема в Україні), США та Канаді, має становити не менше 70%. Таким чином, на російський продукт лишається щонайбільше 30%.

Щоправда, за даними моніторингів руху "Відсіч", після обмеження Верховною Радою в 2015 р. показу деяких категорій російських фільмів, обсяги російського контенту в етері ТОП-10 телеканалів і так зменшилися й пересічно не перевищують 30%. Але на деяких каналах ці обсяги лишаються величезними. Наприклад, на каналі "Україна" востаннє ми зафіксували 81% російського контенту вдень. Те саме можна сказати й про радіостанції: більшість з топових радіостанцій транслюють менше 30% російського контенту, але деякі крутять саме російське. Отже, ухвалені зміни зачеплять лише лідерів за обсягами російського контенту, але зачеплять суттєво. Хоча могли б зачепити ще суттєвіше, якби депутати не зменшили розмір квоти европродукту з 80%, як було досі, до 70%.

Хай там як, ухвалені зміни — це важливий крок у правильному напрямі. Та розв’язання головної проблеми — ще попереду. Адже обсяги російського контенту в етері хоч і зменшуються, але це чомусь не призводить до збільшення обсягів україномовного контенту — вони також зменшуються, і навіть значно швидше. За п’ять місяців минулого року (з червня до листопада) ми зафіксували зменшення частки української мови в телеетері з 28% до 23%. На радіо ситуація взагалі катастрофічна — менше 5% пісень українською мовою. МЕНШЕ 5% ПІСЕНЬ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ В УКРАЇНСЬКОМУ(?) РАДІОЕТЕРІ!

Розв’язати проблему має запровадження квот для пісень українською мовою на радіо. Мовні квоти — це ефективний механізм, який застосовують у багатьох розвинених країнах задля захисту рідної мови та культури. Наприклад, у Польщі щонайменше 33% теле- та радіоконтенту має бути польською мовою, і це не враховуючи реклами та иншого некорисного контенту. У Франції для пісень французькою діє квота 35%. Завважте, ні французька, ні польська мова не перебувають і не перебували у такому загроженому стані, як українська.

Україна має нарешті подбати про свою мову та свою пісенну культуру! Законопроєкт про квоти для української пісні уже давно зареєстровано у Верховній Раді. Радіоокупанти доклали чималих зусиль, щоб його дискредитувати. Вони перебріхували розмір квоти, називаючи цифру 75%, хоча у законопроєкті пропонувалося лише 37,5%. Вони сфальшували звернення українських артистів проти квот. Наприклад, Джамала, підпис якої дивним чином опинився під тим зверненням, заявила, що не підписувала його. І навіть коли брехню радіоокупантів викрили, вони продовжували брехати, що пісень українською мовою замало, що вони неякісні й що вони вб’ють українську радіоіндустрію. УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ В’БЄ УКРАЇНСЬКУ РАДІОІНДУСТРІЮ! Може, ця радіоіндустрія — не українська?

Запровадження квот для пісень українською мовою на радіо може дати імпульс до повернення української мови спершу в медія, а відтак у широкий вжиток по всій Україні. Відникам на ТБ та радіо, медійним персонам дедалі важче буде пояснювати своє іґнорування української мови — адже це буде виглядати дико на тлі відносної більшости україномовного пісенного контенту. А його в Україні й справді більше. Тому представники радіоіндустрії й казяться та всіляко опираються, іґнорують українські пісні — бо серед них, окрім одвертих українофобів, чимало таких, хто банально не володіє українською. Опираються прод’юсери та розкручені "звьозди", які вже "всьо порєшалі" і не хочуть ніяких змін.

Деякі "звьозди" заявили, що ніякі квоти не змусять їх більше співати українською. І продемонстрували дивовижне нерозуміння ситуації. Громадськість, яка виступає за квоти, не збирається нікого силоміць українізувати, а просто хоче чути в радіоетері тих україномовних музикантів, які вже є, які вже пишуть якісні українські пісні і яких не треба до цього змушувати, які попри іґнорування з боку медія збирають повні зали, виступають на потужних фестивалях за кордоном, виступають для українських вояків. Ми хочемо, щоб про цих артистів знала вся Україна, а не лише допитливі користувачі інтернету. Можливо, тоді на наступних евробаченнях Україна даватиме менше балів Росії — бо українці житимуть у своїй культурі, а не в чужій.

Втім, деякі "звьозди" — значно щиріші, вони прямо запитують: "Как жє ми тєпєрь будєм крутіться на радіо?" (це реальна цитата однієї російськомовної "звєзди", яку мені трапилося почути на засіданні робочої групи з доопрацювання законопроєкту). Отже, всі все розуміють і тому бояться — бояться реальної конкуренції.

Що ж, законопроєкт доопрацьовано. Квота для української пісні становитиме у перший рік 25%, у другий — 30%, а далі — 35%, як у Франції. Але, як не старалися радіоокупанти, ми не дозволили їм прописати в тексті ніяких винятків для "нішевих" і реґіональних станцій, що дозволило б повністю знівелювати закон. Також ми наполягли, щоб квота виконувалася щонайменше в кожну третину доби — після цього радіоокупанти вчинили демарш і відмовилися працювати в робочій групі, продемонструвавши свою дивовижну неадекватність і принципове небажання транслювати українські пісні.

Тепер прийшла черга депутатів — ухвалити цей закон. Україна втратила надзвичайно багато через зволікання української влади з підтримкою української мови та культури. А українська мова та культура для України нині важливіші за будь-яке летальне озброєння і навіть за ядерну бомбу. Є мова та культура — є нація, якій є що боронити. Немає — тоді навіщо нам зброя?

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги