УкрРус

Україна на тлі російсько-турецького конфлікту

Пропозиція, яку озвучив український президент Петро Порошенко турецькому прем`єр-міністрові Ахмету Давутоглу про оренду наших ПСГ, є чи не найсильнішим ходом нашої влади у галузі енергетичних взаємин з Анкарою.

Пропозиція виглядає слушною, оскільки в Україні існує профіцит потужностей для зберігання газу: ми не використовуємо стільки газу, скільки використовувала раніше, а потужності наших газосховищ становлять майже 31 млрд кубометрів. Щонайменше 10 млрд кубометрів із цієї кількості – це вільні потужності, які можуть бути використані для зберігання газу інших суб`єктів для потреб третіх країн.

І в цьому контексті для Туреччини подібна пропозиція також може бути цікавою. Чому? Туреччина, як відомо, майже на дві третини залежить від постачань російського газу. Так, вона має диверсифіковану систему постачання палива, але все одно переважна частина газу надходить з РФ маршрутом через Україну, Молдову, Румунію та Болгарію.

Враховуючи нинішні непрості турецько-російські взаємини, офіційна Анкара побоюється, що Росія зможе використати газовий важіль для тиску на не, обмеживши постачання газу до Туреччини, наприклад, на піку зимових холодів.

І тому українські підземні сховища могли би зіграти роль такого собі газового акумулятора на випадок, що Росія вдається до газового шантажу. До речі, вже був прецедент, коли Україна допомогла Туреччині у постачанні газу. Трапилося це 2012 року, коли виник надмірний попит на газ, внаслідок зимових холодів а, а Газпром не зміг його задовольнити. Україна ж допомогла Туреччині в цьому випадку.

До того ж у "турецькому напрямку" в України та сусідніх держав є вільні потужності, пов`язані з тим, що Болгарія стала менше споживати газу, а Румунія практично відмовляється від російського газу і стає газово самодостатньою.

Заробляємо у цій ситуації ми на зберіганні газу – плюс транспортні послуги. Якщо рахувати у сухих цифрах, то це не буде якась фантастично велика сума. Думаю, що мова може йти про кілька десятків мільйонів доларів. Все залежить від того, які обсяги будуть розміщені. Звичайно, ніхто не буде розміщувати одразу 10 млрд кубометрів: Анкара також не захоче одразу ризикувати, всі події мають вибудовуватися крок за кроком.

Наші геополітичні переваги у цій ситуації, на мою думку, є значними. Цим кроком ми підвищуємо роль України у системі газозабезпечення країн чорноморського регіону. Адже, як відомо, шлях російського газу на турецький ринок пролягає через нашу територію – і те, що Росія і Туреччина у 2005 ввели в експлуатацію газогін "Блакитний потік" по дну Чорного моря, ситуацію змінило мало. "Блакитний потік" грає допоміжну роль, а головний шлях проходить територією України.

Я сподіваюся, що турецька сторона пристане на нашу пропозицію. Щоправда, на цьому шляху є певні складнощі, радше організаційного характеру. Адже у них, окрім державної компанії, є низка приватних компаній. І підходи у цих компаній різні. Важливо досягти ефекту синергії. Початок покладено. Гарний приклад 2012 року є.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги