УкрРус

Боже, це так боляче!

В мене болить серце. Болить невпинно. Я не можу відпочивати і за це мене бранять усі навколо. Я хворію, я дійсно хворий щодо повернення наших бранців..

Нещодавно я вивчав ставлення нашого люду щодо політв’язнів, щодо їх турбування пов’язане з їх становищем і почув таку фразу: "’мало кому интересны чужие непонятные чуваки’’.

Я вирішив зробити декілька постів, поки Ви мене читаєте, щоб ті "чуваки" стали не такими чужими для Вас, щоб прокинулось розуміння того, що це не просто якісь люди, а Ваші громадяни, Ваші брати та Ваші сучасні герої, які страждають кожну хвилину заради України… Так вони не на фронті, вони не боронять зі зброєю в руках наші кордони та територію нашої держави, вони не витримують того, що витримують наші військові, але вони ТАМ, вони ТАМ за свої ідеї, за свою любов до нашої країни, Вони є - СИМВОЛОМ! Голосним символом і закликом до усього світу…

Сподіваюсь що в серці, поки що багатьох байдужих людей до цієї недолі, прокинеться те добро і та свідомість, яка дасть надію їх нащадкам побудувати ту країну мрій, котра ідеалістично живе у моєму власному серці.

Я, Геннадій Афанасьєв, що можу зробити окрім цих інтерв’ю та постів? Що я можу сказати окрім того, що є в моєму серці. Я щиро люблю Україну, і мені неймовірно боляче…

Ночами я просто плачу і працюю, пишу… намагаючись щось виправити… я сам не знаю до чого йти та куди. Я не розумію це вільне життя. Боже, це так боляче. Це сльози з очей просто зараз, коли це пишу. Це дуже щиро і я не прошу нічого від Вас. Лише відчути і щось робити. Робити та кричати про кожного нашого, хто в полоні, хто знаходиться у в’язниці. За Олега, за Олександра, за Валентина, за кожного кримського татарина, котрих ще буде безліч… Я не сплю вже котру ніч, і сьогодні я не буду коректувати текст. Опублікую тому, що відчуваю саме так…Бо цей біль він безкінечний.

Отож, що ми знаємо про Валентина Виговського….Ну, добре, - скажемо відверто, що Ви про нього знаєте???

У серпні 2014 року окупаційна влада Криму затримала 32-річного Валентина Виговського і вивезла в РФ. Звинувачений у шпигунстві він провів 15 місяців у Лефортово, чекаючи суду. Половину цього часу консули безуспішно намагалися вибити дозвіл на зустріч із затриманим. Лише в грудні 2015-го Виговський отримав вирок у вигаданому звинуваченні – 11 років суворого режиму….

У вітчизняному МЗС вирок назвали черговим проявом свавільного цинізму… Про справу Виговського відомо небагато.

Мені вже треба взяти на себе відповідальність і сказати те, про що батьки Валентина Виговського бояться сказати, щоб не завдати шкоди їх сину. Але саме розповсюдження цієї інформації, на мою думку, повинно допомогти йому звільнитись… Тому сподіваюсь на Ваше розуміння та поширення інформації!

Валентина Виговського катували. Про це він не мав змоги нікому сказати. Бо П’ЯТНАДЦЯТЬ місяців провів без жодного спілкування будь з ким. Він міг лише писати листи до тих, кого любить найбільше на землі. До своїх батьків. І в тих листах…. Лише в тих, що доходили (бо Виговські нумерували кожного, щоб відслідковувати їх транспортування та надходження) Валентин кодував те, що з ним коїли кляті кати ФСБ, котрі не можуть напитися нашої крові. Котрі вбивали нас століттями. Клята Російська Імперія, клятий Радянській союз, клята Росія. Ніяких змін, ніяких шансів на зміни. Зовсім ні в чому.

Мало що від нього дійшло, але серед того, що є, можна зробити висновки. Чи Ви пам’ятаєте мою історію? Що вони робили зі мною перші 10 днів до того, як транспортували в Лефортово? Я ненавиджу Росію…

Так от, ця практика була поширена і на Валентина Виговського. Підприємця, чоловіка, батька, котрого нізащо, після того як затримали, стріляли з пневматичної зброї перед могилою, котру викопали саме для нього, щоб смертельно налякати. Потім били з ранку до ночі і після того як не змогли зламати фізично, після того як не змогли зламати смертю, вирішили спробувати зламати його психологічно. Зламати чоловічий дух. Його мужність. Що я можу про це розповісти? Його роздягали… А що з ним робили міркуйте самі.

Більше змісту Валентин не зміг передати в своїх листах… Але чи цього вже не достатньо??? Про катування Він писав дуже мало.

Але знаєте, їм дійсно потрібно було від цього талановитого хлопця? Щоб Він працював на них. Це правда. Дійсно. Він був їм потрібен як знавець. Але він відмовився… Більше не можу казати… Вони не змогли його завербувати та вирішили знищити. Валентин Виговський справжній патріот нашої країни. Він герой і він повинен бути тут замість мене. Чим Він займався можете дізнатись самі і потім зрозуміти про що кажу.

Це фрагмент з листа від 10.04.2016:

''Переламані руки, вибиті зуби, зараження крові - ось суки! По мені теж "потопталися" і били, але таких наслідків немає, може я не такий вже і хисткий хоча їх ставлення було до мене як до ворога! А ще один наш українець зійшов з розуму, тобто реально дах поїхав - ось це реально горе, і це точно не жарти! За свого "досвіду" скажу, що ці ситуації з українцями всі дуже схожі поміж собою і, як людина, що пережив подібне, скажу, що це дуже нелегко, в першу чергу, для психіки пересічної людини"’.

За весь період перебування в Лефортово Валентину дозволили подзвонити тільки один раз, десь місяців через 9-10 і то, швидше за все після того, як він погодився зі звинуваченнями, які йому висувалися.

Таку ж думку висловила представник ОНК Зоя Свєтова. Приблизно такий же час до нього не допускали і консула.

На здоров'я він офіційно нікому не скаржився, навіть Зої Свєтовій, хоча в перший період часто хворів. Це були наслідки тортур, від яких дуже сильно впав імунітет. Про це навіть якось написав адвокат-призначенець. Були у нього масово і фурункули по тілу, простудні хвороби, очі боліли, нирки… Після перших допитів довго боліло все тіло, навіть спати часто не міг. Через приблизно рік все позагоювалось і, як він писав, навіть слідів не залишилося.

Валентин Виговський захоплювався авіацією та космонавтикою, ще з дитинства. У шкільні роки по звуку моторів Валентин навчився визначати, який саме летить літак.

Валентин в кожному листі цікавиться загальними справами як в Україні, так і в світі в цілому.

Ось одна з фраз від 03.06.2016 ''Ще раз з приводу ситуації в цій країні. То тут культивується особлива ненависть до Америки та України. І це робиться дуже ретельно і старанно! Кажеш тут іноді людям правду, як вона є в світі і в Україні, а тебе взагалі не розуміють і відчуваєш себе повним "’фріком’"і дебілом, настільки тут морально важко у брехні’’.

Знаєте… є якісь правила публікування в ЗМІ. Час, розмір статті та багато чого іншого… Мені нічого не потрібно з цього. Я не прагну ніяких висот. Я прагну все забути, але і маю зобов’язання перед нашим народом. Я їх поставив перед собою.

Я лише прошу запам’ятати сьогодні це ім’я – Валентин Виговський. Допоможіть повернути його до батьків!

Неймовірно складно знаходити хоч будь яку інформацію про наших бранців, але я буду писати. Тому, що відчуваю. Мені байдуже щодо себе, але небайдуже щодо них. Я плачу. І мені через це не соромно…

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги