Блог | З такими цінностями нам нічого робити у Європі
У суспільства різні течії – хтось сприймає щось, а хтось не сприймає. Але тут питання у формуванні атмосфери толерантності. Українці мають дуже своєрідний емоційний ґрунт того, що ми розуміємо під толерантністю. У нас толерантність має інший зміст, ніж у західній асоціації. Толерантність - це принцип нормального ставлення до людини, яка від тебе відрізняється. Толерантність українців – це намагання відсторонитися від таких людей. Тримати дистанцію, психологічно не сприймати їх як рівних, як тих, хто має такі ж права, як інші. Це не неонацизм, він у нас не процвітає. В Україні його не більше, ніж будь-де у Європі. Просто там такі процеси тримають у певних межах – законодавчій і моральній. У нас, на жаль, вважають, що можуть робити все, що хочуть.
Читайте: В Європу через дупу
Але якщо хочемо приєднатися до Європи і це той напрямок, який обирає більшість населення, то маємо інтегруватися не тільки географічно і політично, але й ціннісно. Звісно, у нас є толерантність, бо ж нема масових переслідувань тих меншин, які взагалі психологічно не сприймаються. Але ця толерантність у формі ілюзіонізму.
Щоб це змінити, мають підключатися насамперед представники політичного класу, засоби масової інформації, інтелектуальні еліти, представники громадських організацій. Вони мають пояснювати і засуджувати прояви агресії. Дуже важливий елемент – система освіти і виховання. Бо з такою психологією і з такими цінностями нічого робити у Європі.
Ще один елемент – проблема правоохоронних органів. Вони мають захищати від агресивних форм суспільства. Це теж один із державних інститутів, який відповідає за атмосферу створення ставлення до соціальних меншин. До речі, якби їхнє побиття сталося у Європі – із захистом вийшли би представники громадських партій, "зелені", соціал-демократи.
