Блог | Бовкнути дурість
Чому американський соціолог Семюел Хантінгтон, який вважає Україну класичним прикладом країни, розколотої цивілізаційним конфліктом, помиляється.
У будь-якого вченого, навіть найіменитішого, є право або навіть привілей іноді бовкнути дурість. Головне — цим не зловживати. Наприклад, Макс Вебер у 1895 році проголосив промову, в якій закликав Німеччину наслідувати приклад Британії і стати морською імперією. Історики називають її "одним з найдурніших текстів, написаних одним з наймудріших людей", - пише Ярослав Грицак для НВ. - На щастя, сьогодні ми згадуємо Вебера завдяки його роботам про політику як покликання або про капіталізм і протестантську етику, а не тій промові.
Найгірше, що може трапитися з вченим,— коли сказана ним дурість прилипає, як банний листок, і стає чимось на кшталт першої сторінки в паспорті. 25 років тому Френсіс Фукуяма обіцяв кінець історії. Тепер у кожному університеті, куди він приїздить з черговою лекцією, перше, що у нього без іронії запитують: що там з обіцяним кінцем історії?
Ще один приклад — книга Томаса Фрідмана Плаский світ. Головна її теза: глобалізація вирівняє різні країни і зробить світ більш мирним і вільним. Але нічого такого не відбувається: нерівність не зникає, а посилюється, з тією ж прогресією зростає і рівень конфліктогенності. Іншими словами, світ був і залишається круглим.
Фукуяма та Фрідман маловідомі в Україні. Принаймні, коли Фукуяма виступав у Львові, про кінець історії його ніхто не запитував.
Читайте: Українці не готові до Європи: висновок після року перебування за кордоном
Зате у нас добре знають третю з низки не найрозумніших книг останніх 25 років — Зіткнення цивілізацій Семюела Хантінгтона. У цьому я ще раз переконався на економічному форумі в польській Криниці, де одна з трьох присвячених Україні панелей називалася по?хантінгтонськи: Зіткнення цінностей: поле битви України.
Нагадаю: Хантінгтон не такий оптимістичний, як Фукуяма або Фрідман. У його баченні майбутнє визначить конфлікт між світом західного християнства з одного боку і православним світом, а також мусульманським — з іншого. Після 11 вересня 2001 року, ІД і російської агресії його прогноз виглядає досить точним.
Але лише на перший погляд. Другий і третій змушують подумати про те, що: а) цивілізації не тільки конфліктують, але і співіснують одна з одною; б) це співіснування може виробляти стійкі й живучі гібриди.
Найдоказовіший приклад — наша країна. Хто читав Хантінгтона, пам'ятає: Україна в його книзі фігурує як класичний зразок держави, розколотої цивілізаційним конфліктом. Критики Хантінгтона відразу звернули увагу: те, що він вважає католицьким Заходом — територію з греко-католицькою церквою, насправді є гібридним Сходу-Заходом. Українська греко-католицька церква прийняла владу Ватикану, але втримала православну літургію і догматику. І ця гібридна освіта пережила всі репресії в Російській імперії та СРСР, вважаючись однією з найдинамічніших християнських церков у світі.
Читайте: Україні час визначитися: вона — дитина, підліток чи дорослий?
Другий, свіжіший антихантінгтонський аргумент,— крах "російської весни" в Україні у 2014 році. Експерти, які знають Путіна, вважають, що він взяв тезу про зіткнення цивілізацій за основу свого плану щодо України. Розрахунок був простий: тільки-но російські війська увійдуть в країну, вона розколеться по лінії Хантінгтона, і східна православна Україна добровільно приєднається до Москви. Але цього не сталося. І сьогодні соціокультурна лінія Хантінгтона проходить не по Збручу, а збігається з лінією фронту.
