Блог | Звідки в Києві взялися кияни
Є місто Харків і у ньому живуть харків’яни. Є місто Львів і у ньому живуть львів’яни. Є місто Київ і у ньому живуть кияни хоча мали б жити київляни. Тож звідки взялися кияни і куди поділися київляни?
Допитливий читач зауважить: яке має значення куди кияни поділи київлян, якщо киян найближчим часом замінять кієвлянамі? Пояснюю: саме для того щоб цього не сталося і потрібно киянам знати чому вони кияни.
Щоб зменшити травматичний вплив на певну групу читачів від проникнення в тисячолітні глибини історії буду робити це з проміжними зупинками. Спочатку зупинимося на глибині 18 і 17 ст. н. е. У Реєстрі Війська Запорозького 1756 р. зазначено 2 козака на прізвище Киян, 17 – Кияниця, 3 – Кияничин (нащадок Кияниць). У реєстрі 1649 р. перелічені 27 козаків з прізвищами: Киян (2), Києнко (1), Киянский (1), Кияница (14), Кияниченко (9). І на перший погляд походять ці прізвища не від назви мешканців певної місцевості (катоніма) "кияни", а безпосередньо від назви місцевості (топоніма). Якого топоніма?
Для отримання відповіді на це питання потрібно зануритися ще приблизно на одну тисячу років шляхом прочитання билин або "Етимологічного словника літописних географічних назв Південної Русі". Там є такі перлини пов’язані з Києвом: "по городу по Кіянову" і "по городу да Окіянову". Згадані вище прізвища досконало відповідають цим формам назви міста Києва. Також киянам слід знати, що річка Киянка колись мала назву Кияна. Тож билинна назва Києва може походити і від комуноніма "кияни", і від гідроніма "Кияна". Але що це слово означає?
Читайте: Брать вы будете, но не Киев
Допоможуть дати відповідь історія, топонімія, археологія і мовознавство. І почнемо з чергового заглиблення в історію ще на тисячу років. Перше місто в Нижньому Побужжі переселенці з Греції заснували у 7 ст. до н. е. А в 4 ст. до н. е. Геродот пише про гелонів – суміш греків зі скіфами, які розмовляли тодішньою грецькою мовою. Сучасні історики розташовують гелонів приблизно на території сучасної Полтавської, Дніпропетровської і Харківської областей. Тож античний світ не був чужим для предків українців і навпаки.
Населення Наддніпрянщини підтримувало стосунки не лише з Грецією. Відомо, що в період входження Скіфії до складу перської держави Ахаменидів, як 24-а сатрапія (Сака Парадрія), скіфи мали намір пограбувати 19-ту сатрапію Ахаменидів під назвою Мудрайя (Єгипет). Це свідчить не лише про те, що скіфи в 5 ст. до н. е. знали дорогу до Єгипту, але і добре орієнтувалися в тому, що можна там взяти. В свою чергу мешканці Єгипту знали дорогу не лише на Дніпро, але і значно далі. Вони освоїли дороги не лише в Європу, Африку і Азію, але фанати міфології про нічну путь Сонця-Ра у царстві мертвих добиралися і до Заполяр’я. І повсюди вони залишали в топонімії і мові місцевих жителів свій слід.
Ніхто не знає як тлумачити назву населеного пункту Шацьк поблизу відомих широкому загалу Шацьких озер та багато хто знає, що ці озера сполучені давніми каналами. Мовою коптів (мешканців Єгипту) слово "шатс" означає "канал, канава". Подібний збіг не є унікальним. Всього в Україні є понад 200 топонімів зрозумілих з мови коптів. Це "привіт" нам від наших предків прибулих в період грецького Єгипту. А є ще декілька десятків топонімів більш раннього періоду. Залишили єгиптяни свій слід і в українській мові: біс, канапа, буча, маніжка, яр, келеп, лелека, лахманина, пастка, осовитий, шаткувати, очіпок, шпетити ...
І тут самий раз нагадати допитливому читачеві, що приблизно 3% українців мають гаплогрупу J. Трагедії тут нема бо ця гаплогрупа притаманна всім націям Європи, а серед чехів, баварців і румун відсоток цієї гаплогрупи значно вищий аніж в українців.
Читайте: Київська консерваторія мусить носити ім'я Василя Сліпака
Є й археологічні підтвердження перебування на території сучасної України єгиптян. На Херсонщині при розкопках поселення 2 тис. до н. е. знайдено намисто єгипетського походження. Предмети виготовлені в Єгипті у 3 – 2 ст. до н. е. зустрічаються частіше і по всій Україні. У 1983 році на Львівщині археологи відкопали намистину виконану у дуже складній техніці скляної мозаїчної мініатюри. Таке намисто виробляли в Єгипті в період з 1 ст. до н. е. по 1 ст. н. е. і в Європі за межами Римської імперії таких намистин знайдено лише 20. А що робили на Поділлі бронзові пам’ятники Осирису й Ісиді?
Тепер час повернутися до згаданого вище града Окіянова або Кіянова. За Діодором Сицилійським "Океане" - це одна з декількох давніх назв єгипетської річки Ніл – найбільш важливої річки античного світу. Початок відпадання початкового "О" засвідчено вже в щойно наведених билинних варіантах. Зрозумілим є лінгвістам і перетворення "кеане" в "кияни". Тож слово "кияни" означало людей, що плавали до річки Ніл і припливали з річки Ніл. І вже їхнє поселення стало називатися "град КІЯНов". (Довідково до теми плавби: інструмент "киянка" використовується для конопачення човнів.) Виведення "кияни" від "Київ" є двічі не коректним. Бо опирається на міф надзвичайно сумнівного походження з купою зауважень і суперечить правилам словотвору.
Міняти назву міста і зносити пам’ятники Кию-Дрючку не варто. Варто усвідомити: на відміну від деяких націй, що накрали предметів чужої історії, встановили їх в розкішних музеях і тим самим дурять себе і світ ніби причетністю до древньої історії і культури, ми маємо реальну повсякденну причетність до древньої історії і культури проживаючи в поселеннях заснованих народами древніх цивілізацій і спілкуючись мовою виплеканою досвідом і світоглядом народів древніх цивілізацій.
П.с. Даний текст написано під впливом прочитання книжки професора К.М. Тищенка "Долітописна мовна історія українців"
