УкрРус

ЄС та США мають ідентифікованого порушника Мінського договору

У Мінську говорили майже 18 годин про встановлення миру на умовах компромісів, а не здачі національних інтересів та територій. Дебальцеве - українське місто стратегічного значення, і його гіпотетична "здача" в Мінську відбулась би за дві години а не 18, що б було в інтересах Кремля. Але, українська сторона не пішла на вимоги Путіна, а гідно відстоювала свої позиції, одночасно консультуючись з союзниками про спільні дії під час переговорів. Виснажений тиском Путін спочатку пішов на умови, більш прийнятні для України ніж для нього, але потім, після повернення до Москви, його радники, а точніше Владислав Сурков та інші члени його команди, проаналізувавши підписаний протокол, дійшли висновку, що окупація Дебальцевого надасть ширші дивіденди Росії та вмотивованим нею сепаратистам для подальшого політичного процесу. На мій погляд, саме тоді Путіним було віддано наказ про денонсацію мінських домовленостей в рамках нормандського формату. Терористи та російська окупаційна адміністрація не підтримали режим припинення вогню, чим грубо порушили міжнародні зобов'язання, та майже унеможливили вирішення конфлікту мирним, цивілізованим шляхом.

Читайте:Порошенко напомнил США об обещанном Украине оружие

Натомість, Президент Порошенко віддав наказ армії припинити вогонь, але не в разі продовження обстрілів терористами українських позицій. Бійці мають універсальне право захищати своє життя та лінію розмежування, але терористичні загони добре оснащенні російською військовою технікою. Єдиний, кого можна та треба звинувачувати в Дебальцевському прецеденті, це є Путін. Президент Порошенко, від імені України, взяв на себе відповідальність на переговорах, та пішов на компроміс, який передбачав трансформацію конфлікту з військового в політичне русло, виключно заради збереження життів своїх солдатів та громадян, які мешкають на сході та гинуть від рук окупаційної диктатури. Україна демонструє стриманість та готовність виконувати міжнародні зобов'язання на відміну від агресора. Ця позиція гарантує нам абсолютну підтримку трансатлантичної коаліції, і мотивує США до переозброєння України. Якби Генеральним Штабом був відданий наказ про денонсацію протоколу та відновлення повномасштабних бойових дій, цей крок пішов би на користь Росії, адже відновлення боїв стало б приводом для Росії маніпулювати в ході міжнародних дебатів, а наші союзники на тривалий час відклали б обговорення щодо постачання зброї в Україну.

Сьогодні ж, на прикладі Дебальцевського прецеденту, міжнародна спільнота має ідентифікованого порушника договору, і це стало приводом актуалізувати тему переозброєння Українських Збройних Сил. Усвідомивши небезпеку для себе, Росія підготувала резолюцію РБ ООН з закликом сторін до миру. Кремль розраховував, що більш-менш демократична резолюція за авторством Росії не буде підтримана Штатами, Україною та Литвою, і цим би вони пояснили "небажання київської влади та Вашингтону" виконувати мінський протокол, в результаті чого "на південному сході" продовжується війна. І тут Росія знову недооцінила наш потужний дипломатичний корпус та союзників. Резолюція РБ ООН підтримана, що викликало розгубленість у постпреда Росії в РБ ООН Чуркіна, який після цього намагався спровокувати відкликання підпису Українського постпреда Сергеєва та США Пауер. Вони витримали провокацію. Відтепер Росія змушена дотриматись положень резолюції, більш того, мотивувати до цього підконтрольних Кремлю терористів.

На мій погляд, ця пастка для Кремля була розроблена спільно Президентом Порошенко, федеральним канцлером Мергель та Американською адміністрацією, як один з останніх механізмів примусу до миру Росії дипломатичним шляхом. Дії Росії прогнозувати неможливо, тому лишається тільки чекати, який сценарій розвитку подій буде обрано Україною та союзниками. Але. Росія робить ставку на інформаційний супровід своїх операцій, і будь які анти-владні заклики та прямі звинувачення Президента та Генштабу в здачі українського інтересу грають на перемогу ворога та укріплення його позицій серед цивільних мешканців сходу. Тому, ре-старт інформаційної політики в соціальних мережах нам конче необхідний. Журналісти, власники інформаційних ресурсів, блогери-лобісти інтересів різних політичних груп мають утриматись від не компетентного коментування військової стратегії, аби не дестабілізувати внутрішній стан в не кризових регіонах, і там, де громадяни позбавлені можливості отримувати якісний інформаційний продукт. Дипломатія працює, військове командування реагує, і для повного розуміння подальших кроків Україна сьогодні ж проведе ряд важливих консультацій.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги