Кіровоградщина виграла у війні за демократію
Дорогі друзі! Я вітаю вас з тим, що ми разом пережили одну з найскладніших виборчих кампаній в історії України: як виборці, так і кандидати у Верховну Раду.
Швидкоплинність цих виборів змусила нас в найкоротший час розібратися не тільки в політичних силах, які воліли скласти наступний парламент, а й, в першу чергу, в самих собі. В тому, за якими моральними правилами ми готові жити і яких людей ми готові підтримувати.
Нагадаю – у 2012-му році я вже брав участь у парламентських виборах. Наступного дня після голосування, після провалу в нашому окрузі всіх правових норм та залучення шаленого адміністративного тиску моїми опонентами, я визнав перемогу іншого кандидата – і заявив, що не буду оскаржувати ці результати, оскільки для мене принципи дорожче за можливість будь-яким шляхом домогтися цілі.
Нажаль, у політиці я зустрічав небагато людей, які б дотримувалися такої ж моралі. Нажаль, поки не зустрів їх і серед довгоочікуваного покоління активістів, котрі сьогодні мають оновити склад парламенту.
Кілька останніх тижнів я і громадяни Кіровоградської області були мішенню для групи молодих політиків, які вирішили організувати власну передвиборчу кампанію за рахунок зриву виборів у 102-му окрузі.
Всі ці тижні я не коментував дії Сергія Лещенка та Мустафи Найєма. Я є публічним політиком вже майже десять років і тому вмію розрізняти політичну дискусію та скандальні окрики з інтонаціями жовтої журналістики. Але зараз, по закінченню виборів, думаю, що маю виступити із своєю оцінкою цих подій.
Наголошу, що я сприймав діяльність Лещенка і Найєма саме як засіб передвиборчої агітації та підтримки уваги медіа до їхніх осіб. Під час цих виборів у багатьох округах творився безлад і кримінал – причому це було доведено, на відміну від 102-го округу. До парламенту пройшли люди, які стояли за насильством на Майдані і початком військової агресії проти України – і зараз вони повертаються у зали прийняття державних рішень. Але їхні кампанії не викликали інтересу в Сергія та Мустафи.
За ці тижні я щоденно отримував звинувачення в організації фальшування, скупівлі голосів, нападів на тих самих журналістів, які зараз стали народними депутатами. Соціальні мережі рясніли особистими погрозами "активістів", які під час своїх "акції" намагалися каламбурити із моїм прізвищем – ознака дурного смаку, який не має бути притаманним "кращим журналістам країни".
Кожного ранку я з нетерпінням чекав свіжих історій про себе, намагаючись вгадати, коли ж мене звинуватять у невдачах київського "Динамо" та нахиленні Пізанської вежі. Бо всі ці звинувачення навіть не намагалися обґрунтувати та, здебільшого, вони виглядали смішно.
Наприклад, звинувачення в тому, що я організовував напади чи чинив інші акти насильства щодо Сергія та Мустафи – примітивна провокація. Адже, виходячи з обставин, саме я був найбільше зацікавленим у вашій безпеці в окрузі. І саме тому я звертався до вас із пропозицією послуг своєї власної охорони. Також думаю, що, знаючи мене особисто, Мустафа був впевнений – з мого боку ніякої агресії не могло бути. І в цьому ти, Мустафа, був правий.
Але ти помилився в іншому – в тому, чи хочуть громадяни Кіровоградщини бути ошуканими та ображеними. Чи хочуть вони, щоби їх називали "п’яними урками", які нібито воліють віддавати свої голоси за гроші. І результати виборів у 102-му окрузі є підтвердженням вашої недооцінки українців.
Здається, ви також маєте хибне уявлення і щодо командної роботи – яка є обов’язковим вмінням для політиків. Ви звинувачували кандидата від партії "Блок Петра Порошенка" Вадима Бондаря в тому, що він начебто є простим статистом, якого партія виставила для того, аби забезпечити мені – самовисуванцю – максимально сприятливі умови і відсутність конкуренції.
Я не знаю, як ваші колеги в партії "Блок Порошенка" оцінюють ці заяви. Але я б однозначно оцінив їх як зраду і не зміг би знайти в собі сили продовжувати співпрацювати та спілкуватися із такими "однопартійцями".
І головне – день виборів у 102-му окрузі пройшов під найприскіпливішим моніторингом українських та міжнародних організацій. Як, мабуть, жоден інший округ в Україні. В нас працювали спостерігачі від Інституту європейської перспективи та безпеки, "Репортерів без кордонів" та сотні експертів з інших організацій (підозрюю, що серед них міг бути і Комітет виборців України, який вчора вимагав у ЦВК скасувати результати виборів в окрузі – хоча слідів його діяльності саме під час виборів ми не спостерігали). Вони не зафіксували порушень, які б могли вплинути на волевиявлення громадян. І це великий плюс для легітимності виборчого процесу – причому, мушу визнати, зумовлений почасти саме діяльністю Сергія та Мустафи. Хоча знаю, що ви розраховували не на такий результат. Але раджу вам навчитися приймати фінали політичних двобоїв (як це зробив я того-таки 2012 року), а не вперто галасувати чи кидати звинувачення у нечесності, коли виборці вже виразили свою думку.
Тепер, у Верховній Раді, вам доведеться дорослішати і вчитися приймати відповідальність не тільки за себе, але й за мільйони українців, які залежать від ефективності державної влади. Підсумки вашої діяльності у 102-му окрузі вказують, що ця робота над собою буде вкрай важкою. Але, сподіваюсь, результативною.
