Блог | Платіжки шокували багатьох, але є одне питання
15 листопада у Києві на Майдані з восьмої ранку почали збиратися люди. Мітингувальники запевняли, що не знають ні про яку платню за участь у акціях і стверджували, що їх на вулиці вивели подорожчання хліба і підвищення тарифів на комунальні послуги. Про своє бажання висловити невдоволення діями влади заявили учасники фінансової афери банку "Михайлівський", - пише Лариса Волошина для Newsru.ua. - За повідомленням МВС, спокій у столиці цього дня забезпечували близько 5 тисяч поліцейських. Раніше СБУ повідомляла про те, що під час акцій можливі провокації. Акції протесту, що пройшли у центрі столиці, викликали у стороннього спостерігача відчуття дежа-вю. Звезені організовані групи людей, одноманітні за дизайном плакати, майже однакові гасла, партійні прапори, списки учасників у руках "звєньєвих". Якщо це була громадянська акція, "мирний рух за права", як запевняли організатори, то якогось протилежного, антигромадянського ґатунку.
Можна багато розказувати про численні повідомлення, що за участь у мітингах людям сплачували до 140 гривень. Що підняття тарифів суттєво компенсують субсидії, якими скористалося вже 9 мільйонів українських домогосподарств. До речі, жодних претензій до розміру та порядку нарахувань субсидій на мітингах якраз і не звучало. Можна уточнити, що вкладникам проблемних банків Фонд гарантування вкладів вже відшкодував 93% загальної суми збитків. А під Нацбанком протестували ті, хто через банк "Михайлівський" уклав договори з фінансовими "компанійками". Люди самі віддали гроші шахраям, сподіваючись на копійчані зиски. Тому що їм пообіцяли трохи більші відсотки за їхніми вкладами саме за відмову від таких додаткових витрат, як, наприклад, страхування вкладів. Учасників цієї афери справді було "ошукано". Але не державою. Тому їхнє обурення тим, що Нацбанк закрив фінансову установу, яка вкрала їхні гроші, видавалося дуже нелогічним.
Але попри те, що мітингарі здебільшого отримували грошову винагороду, спробуймо все ж зрозуміти, яку країну вони для нас "відстоювали". Перша вимога - фіксовані ціни на окремі товари соціального значення. Тут одразу постає питання: хто буде забезпечувати дешеву сировину для виробництва цих товарів, компенсувати виробникам витрати і скільки зарплатні отримають люди, які беруть участь у виготовлені, зберіганні та продажу "товарів соціального значення"? Хто нестиме збитки від такої ініціативи і чи не обернуться низькі ціни порожніми полицями магазинів?
Читайте: Они еще рассчитывают поменять Украину на Сирию?
Другий привід до протесту - комунальні тарифи. Люди вимагають їх зменшити, ігноруючи реальну вартість енергоносіїв. Немає жодного сумніву, що платіжки шокували багатьох. Але залишається відкритим питання, хто заплатить за різницю між реальною вартістю послуги та тим, скільки за неї хотіли би сплачувати споживачі?
І третє – це вимога до Нацбанку розрахуватися за дії фінансових шахраїв та зробити долар по 8 гривень для тих, хто не може сплачувати валютні кредити по 25. Фонд гарантування вкладів, який наповнюється за рахунок власників банківських депозитів, за переконанням людей з плакатами, чомусь має відшкодовувати збитки тим, хто ніколи й не був його наповнювачем.
Спікери, які висловлювалися від імені людей на вулиці, сьогодні багато говорили про демократію та право народу на гідне життя. Але те, що відбувалося у центрі столиці, – це ніяка не демократія. Це охлократія – поєднання натовпу та влади. Вироджена форма демократії, яка ґрунтується на забаганках натовпу, який постійно підпадає під вплив демагогів. Політики, які ініціюють подібні протести, пропонують громадянам модель "псевдоукраїнської мрії" – державу, яка під пильним оком "турботливої влади" неухильно "думає про людей". Жахливе відтворення радянського "пролетарського раю".
Шкоди від таких акцій набагато більше, ніж може здатися на перший погляд. Сама думка, що країна існує тільки для того, щоб відбирати в одних та роздавати іншим, перетворює державу в народній уяві на "добру матусю". Така країна має пробачати та нівелювати наслідки будь-якого глупства "малих діточок"-громадян. Людина в такій моделі не несе жодної відповідальності за власні рішення та дії. Через це особистісне зростання, підвищення власного соціального статусу стає чимось зайвим. Але найогидніше в такій системі поглядів є те, що людина, яка досягла особистого успіху, одночасно є такою, що сплачує і за себе, і за інфантильного сусіда. Таким чином для громадянина, який бажає вдосконалюватися і розвиватися, держава назавжди залишається агресором, збирачем податі. Відтворюється певна модель суспільної поведінки, яка тільки закріплює радянську систему стосунків, де винагороджується інфантильність, бідність та поразка, а перемога та успіх навпаки - переслідуються.
Читайте: Атошники по виклику?
Соціальна ситуація в країні і справді вкрай тяжка. Але ті, хто потребують допомоги від держави, не ходять на мітинги за "соточку". Сьогодні підтримка потрібна тим, хто бачить свій власний добробут у викоріненні радянщини, зміні правил та побудові відносин між громадянином і країною на нових засадах.
Охлократія характерна для перехідних та кризових періодів. Там, де мітингують за гроші та голосують за гречку, завжди буде криза. Перед нами спроба певних політичних сил апелювати саме до радянських сенсів у часи, коли країні конче потрібні нові моделі. Замість того, щоб сказати громадянам правду про те, що зниження рівня життя було неминучим, що завдання сьогоднішньої влади - уповільнити падіння, що стратегічною метою є зростання, заради якого доведеться відмовлятися від багато чого звичного та комфортного, країну знову заганяють у патерналістське хибне коло.
Навіщо? Невже через недалекоглядність? Частково так. Але не тільки. Просто там, де замість громадянської відповідальності вирощується охлос, можна ще довго отримувати політичні дивіденди від маніпулювання настроями натовпу.
