Блог | Звільнення від євроромантизму
До третьої річниці Евромайдану романтизму щодо євроінтеграційного поступу України в суспільстві вже майже не залишилось, а ось оптимізму нам втрачати не можна. Французький письменник Жільбер Сесборн якось сказав: "Оптимізм – карикатура на надію". Тож не будемо вбивати надію. Тільки додамо до єврооптимізму більше прагматизму.
Три роки тому я писала, що ЄС розрекламований, та не роз'яснений. Навіть деякі друзі дорікали мені, що я, на їх погляд, песимістично вбачаю європейські перспективи України. Адже тоді панувала євроінтеграційна ейфорія: ось-ось змінимо владу, підпишемо угоду про асоціацію з ЄС – і швидко попрямуємо до Європи. Але усе не так просто. Тепер це вже очевидно.
Так, політика європейської інтеграції, навіть якщо в перспективі вона не призведе до очікуваного членства в ЄС, за своєю суттю є для України шляхом найбільш прогресивним, що передбачає реформування основних державних і суспільних систем, і є для багатьох ескізом національної ідеї.
Читайте: Наша Революция Достоинства ещё не закончилась
За умов поетапної інтеграції членство в Євросоюзі – не самоціль, а скоріше засіб. Засіб просування прогресивних політичних, економічних і соціальних проектів. Адже Україні потрібно не стільки формальне членство в Європейському Союзі, скільки фактичний європейський рівень життя, який, звісно, у віддаленій перспективі може бути досягнутий і без членства в ЄС, та не без орієнтації на ЄС. Проте треба людям сказати відверто й чесно: "Шлях буде довгий".
Побудувати Європу в Україні – слова, які вже вицвіли від постійного й часто бездумного повторювання. Але забуваємо, що поступово ми, за висловом Ліни Костенко, "Україну відкриваємо в Україні". Ось що нам конче необхідно сьогодні. Спочатку побудувати Україну в Україні, а потім вже Європу в Україні. І кожний крок у цьому напрямку маємо вимірювати нашими національними інтересами.
ЄС сьогодні потребує капітального ремонту, він хворий. Brexit, економічне сповільнення, популісти, міграційна криза, загроза ісламського тероризму посилили внутрішні суперечності. Яке лікування оберуть? Консервативне чи оперативне? Але без реформ не обійдуться. ЄС не буде таким, як сьогодні. Україна, сподіваюся, також.
