УкрРус

Як українці заробляють у Швейцарії

Швейцарія – прекрасна країна, але із занадто розміреним життям. Всі хочуть встановити свої правила, а правила вже давно встановлені і їх не можна ані змінювати, ані обходити. Людей перемикає.

Чому багато хто хоче повернутися додому, в Україну? Тому що тут все можна під себе підлаштувати. А в Швейцарії ти прийшов на 15 хвилин пізніше – і тебе звільнили. Причини запізнення нікому не цікаві, пише Альона Бабченко для vikka.ua.

Добре запам’ятала гарну зарплату – близько 4 тисяч доларів за відносно легку роботу в офісі секретарем-референтом. Також у пам’яті закарбувалося те, що самі про себе кажуть швейцарці: "ми їдемо, як потяг по рейках, зійшов з них – все, ти розбився".

Саме через таку впорядкованість в Швейцарії найбільша кількість самогубств та шизофреників. До речі, в Альпах найбільша кількість психологічних лікарень по всьому світу.

Швейцарія – країна ідеальна, найчистіша, найбагатша, схожа на рай на землі.

У нас в Україні – порівняно жахливе життя. Зате психічних розладів немає, тому що для виживання тут має добре працювати голова…

Військовий конфлікт між Україною та Росією занадто вигідний, щоб його врегулювати.

Незважаючи на те, що на початку процесу анексії Криму та бойових дій на Сході я перебувала в Італії, наслідки подій відчула на собі. Довелося закрити бізнес в Ялті, а про долю своєї нерухомості в Криму узагалі невідомо.

В Італії в сусідніх зі мною будинках мешкало чимало росіянок, українок. У нас була своя компанія. Під час спільних вечерь ми ставили на стіл прапорці наших країн поряд – на знак єдності та протесту проти війни.

З деким з них тему російської агресії взагалі було не варто підіймати. Одна з подруг, солістка ансамблю "Берізка", отримала від Путіна відзнаку та квартиру в центрі Москви. Тож з нею будь-які розмови про події на Сході дорівнювали конфлікту.

Коли я повернулась в Україну, з’ясувалося, що багато хто з її друзів за власним бажанням побував у зоні АТО, захищаючи країну. Вони повернулися звідти з великим розчаруванням, здебільшого в командуванні.

Таке враження, що керівництво держави не ставить на меті виграти війну. Вона їм вигідна як процес. Такі ж висновки роблять і іноземці, котрі на найвищому рівні спілкуються з керівництвом нашої держави. В одній із таких делегацій був мій чоловік.

В той же час я вражена самовідданістю та патріотизмом українських військових, українського народу. Проживши багато часу за кордоном, добре відчуваю ціну українській щирості, мужності та подекуди відчайдушності.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги