УкрРус

Новий "кантемір"?

Призначення екс-президента Грузії Михеїла Саакашвілі на високу державну посаду в Україні наштовхує на одну з історичних паралелей. Димитрій Кантемир, господар Молдови, який, будучи позбавлним свого трону внаслідок конфлікту з Османською імперією та внутрішніх інтриг, перейшов на службу до Петра Першого, очолив його вийськову канцелярію і став видатним дипломатом і письменником свого часу.

Тобто, сам факт переходу політиків, що досягли висот у одній країні, на службу країні іншій, явище не унікальне. Свого часу Гамаль Абдель Насер та Ахмед Бен Бела пропонували високі посади у своїх урядах лідеру американської організації "Чорний іслам" Малкольму Екс. Приклади можна наводити – з латиноамериканської, африканської історій.

Поява Саакашвілі та групи грузинських політиків в Україні – це не просто "працевлаштування" тих, хто лишилися без роботи. Це насамперед посилення особистих позицій Петра Порошенка та його команди. В умовах, коли внутрішніх ресурсів і резервів для ламання старої системи немає, а сама система пов’язана корупційною круговою порукою, доводиться запрошувати людей ззовні, які би могли виконати необхідну роботу. Адже всі спроби змінити систему руками "молодої команди" Яценюка закінчилися цілковитим провалом – Уряд не подолав корупцію, корупція поклала Уряд на лопатки. Антикорупційні декларації залашилися деклараціями.

Я далекий від того, щоби ідеалізувати Саакашвілі. Його реформи у Грузії на 90% мали PR-складову – реально вдалася лише реформа регуляторної політики (дерегуляція просто вражає!). Реформа МВС ніби вдалася, але у той же час вона супроводжувалася серйозними репресіями та обмеженнями громадянських свобод, що неодноразово визнавалося міжнародними експертами: кількість ув’язнених станом на 2011 рік у 7 разів перевищувала показники 2003 року! Реформа охорони здоров’я та ряд інших реформ були провальними. Проте Саакашвілі вдалося зламати стару Систему, і тепер, після його відходу, ця Система не відродилася, процеси, запущені у Грузії, стали незворотними.

До того ж тепер у Порошенка з’являється серйозний політичний партнер, що, не маючи політичних амбіцій в Україні, суттєво посилить інститут президента, координуючи діяльність іноземних радників та вибудовуючи ті чи інші рішення.

Я критикував і критикуватиму ідею призначення іноземців на високі посади в системі виконавчої влади. Квіташвілі, Абромавічюс та інші міністри жодним чином не проявили себе як супер-менеджери і не довели, що мають кращий управлінський потенціал, аніж вітчизняні фахівці. Деякі заяви Олександра Квіташвілі просто викликають шок. Але призначення політиків-іноземців на дорадчі посади, створення координаційних центрів, які би дозволяли переймати передовий досвід зарубіжних країн – справа важлива і корисна.

Тому призначення Саакашвілі може сприйматися як один із дійсно вагомих і позитивних кроків, який здатен переважити кадрові провали влади, продемонстровані у минулі місяці.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги