УкрРус

Або вони нас підкорять – або ми їх знищимо

Поки експерти різного рівня прогнозують чергове загострення ситуації на Донбасі – це загострення вже відбувається. Кількість обстрілів та атак терористів на позиції наших військових щодня зростає. Тож мушу розчарувати тих, хто вірить у перемир`я: поки на Донбасі стоять їхні війська – бойові дії триватимуть.

Навряд чи найближчим часом ворог розгорне широкомасштабний наступ: те збройне угрупування, яке є нині на окупованій території, замале для проведення великих військових операцій.

Однак за нинішніх обставин терористи – активна сторона, а українські військові – пасивна. Тож вони мають можливість у будь-який момент зняти підрозділи з окремих ділянок і зосередити в одному місці, отримавши там значну перевагу у живій силі. І завдати удару, здобути локальний успіх, розгромити наші війська на певній ділянці і захопити нові території.

Саме тому терористи і продовжують обстріли, напади з застосуванням переважно стрілецької зброї – бо знають, що український уряд, український президент поставили наше військо у пасивну позицію, відібравши у них можливість відповідати на провокації. Подарованою перевагою ворог користується повною мірою: б`є на вибір, спокійно підходить на зручну для себе відстань, займає зручні для відкриття вогню позиції – і починає стріляти. Знаючи, що ні міномети, ні артилерія з українського боку не працюватиме по ворожих позиціях. Тож вони спокійно відстрілюються – і спокійно відходять. Завдаючи нам втрат не менших, ніж ми несли, коли застосовувалась артилерія…

Я переконаний: те, що відбувається сьогодні на Донбасі – це частина початкового загального плану: якщо бракує сил для наступу – завдавати максимальних втрат і підтримувати напругу.

Не сумніваюся: якби у них були сили для наступу – вони пішли би у наступ. При нинішньому співвідношенні сил для наступу треба, аби Московія або ввела додаткові війська, або застосувала авіацію. На сьогодні передумов для того, аби припускати такий розвиток подій, нема. Але насправді їм для того, аби зосередити сили для серйозного наступу, з головою вистачить два тижні.

Інша справа – чи потрібен росіянам наступ саме зараз? Ніхто ж не дає гарантій того, що наступ буде успішним. Тож логічніше скористатися іншим варіантом (що вони зараз і роблять): дочекатися дестабілізації ситуації в середині України. Дочекатися погіршення соціально-економічної обстановки.

Погляньте на результати місцевих виборів. Вони кричать про те, що в Харківській, Запорізькій, Миколаївській областях, в контрольованих Україною районах Донецької та Луганської областей, населення з антиукраїнськими настроями – більш ніж достатньо. І якщо (чи коли) росіяни скористаються ситуацією і підуть в наступ, прорвавши оборону військових - навряд чи вони зустрінуть на цих територіях широку партизанську боротьбу. Тим більше, що і наш президент, і наш міністр оборони навіть не думають готувати населення до опору, до територіальної оборони. Не готують, не навчають і головне – не озброюють…

Тож сумніваюся, що їм зараз потрібен наступ. Їх основна лінія зараз - підтримувати джерело військової напруженості до того часу, поки вони не розхитають ситуацію всередині країни. А потім не скористаються цим плацдармом для вирішення воєнних питань.

Розчарую і тих, хто тішиться думкою, що втручання Путіна у сирійський конфлікт відволіче увагу агресора від нашої держави. Сирія – це зовсім інший напрямок, аж ніяк не пов`язаний з Україною. Нам взагалі не варто сподіватися на те, що нас залишать у спокої. Вони нас ніколи не залишать. Це стало зрозуміло ще на початку російської агресії – коли вони почали захоплювати український Крим. Питання тепер стоїть так: існуватиме або Україна, або Московія. Співіснувати Українська незалежна соборна держава і Московська імперія далі не можуть. Або вони нас підкорять – або ми їх знищимо.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги