Блог | Творці ненависті
Помітна одна характерна риса у всіх наших правителів, спільна як для прибічників демократії, так і для олігархів. Не дивлячись завдяки кому вони прийшли до влади – чи хазяям великого бізнесу, а чи народу, кістяк якого складає середній клас, вони, як правило, починають свою політичну і господарську розбудову зі спроб знищити цей же середній клас. Виняток дещо складають перший президент Кравчук і (обмежено) другий президент Кучма. Перший, напевне тому, що попанував дуже малий період і на той час ще не було утворено олігархату, другий навіть відзначився тим, що упровадив для найактивнішої частини цього класу, дрібних і середніх підприємців, спрощену систему оподаткування. Хоч яка це була система? В цивілізованих країнах навіть складна простіша. А тут бідним підприємцям доводилося проводити принизливі щорічні перереєстрації, чи щоквартально, а чи щомісячно звітувати в податкову і ще чотири чи п’ять фондів. Над ними нависла жорстка і протиправна система податкових перевірок, ментів, пожежників і так званих захисників прав споживачів. У багатствах казково почали підніматися фіскальні і правничі чиновники навіть найнижчого рівня. І якщо до розграбування дрібних та середніх підприємців не долучився сам Кучма зі своїми найближчими прибічниками, то лише завдяки тому, що усі вони були зайняті важливішим – розграбуванням державних багатств, яких після розпаду СРСР залишилося скажено багато. Втім це і допомогло багатьом підприємцям вижити, які з якихось обставин не потрапили під ненаситне високе чиновнице свавілля.
Але прийшов і їх час. Масові "стрижки" підприємливих овець почалися за часів Ющенка. Особливо відзначалися Яремині київські менти, які стали універсальними перевіряючими, застрахавши підприємців своєю усюдисутністю: вони бралися і за пожежні, і за податкові справи, але врешті-решт обходилися звичайними хабарами. Апогеєм цього грабіжництва стало більш, ніж удвоє, падіння курсу гривні. І хай там що не кажуть знатні економісти про світову кризу, у пам’яті людей ця афера зосталася, як вдала спроба Ющенка завалити себе і свою команду перед новими президентськими виборами в надії на те, що очікуваний президент Янукович до нього особисто поставиться доброзичливо. Що й сталося.
Загалом, в українській політиці помічається якась диявольська тенденція: чим більш народне керівництво, чим більш демократичним шляхом воно прийшло до влади, то тим більше воно й давить цей демократичний народ різними поборами і різними антинародними законами. Так було при Ющенку, так сталося й за Порошенка, коли ми бачимо абсолютно розгнуздану економічну політику Яценюка, спрямовану на знищення бідних верств населення, пенсіонерів, працівників малого та середнього бізнесу. Пригадаймо один із перших його кроків, коли упроваджувалося так зване скорочення тяжкого єдиного соціального внеску. Народ на це не пішов, бо воно було обкладене такими умовностями, що у результаті цей єдиний "полегшений" соціальний внесок став би ще тяжчим тягарем. Один мій наставник і колега подібні "нововведення" називав подібні нововведення "шманси-манси", вкладаючи у це малозрозуміле визначення усе презирство до таких дій, за яких людей старалися залишити в дурках. Та, обпалившись на одному, Яценюк придумує для нас іще тяжче – перегляд податкового законодавства, згідно якого має знищитися єдиний податок для переважної більшості дрібних та середніх підприємців, значить, мають знищитися і вони, отже, і весь середній клас.
За пори Ющенка, того ж Яценюка з Порошенком ми вже маємо величезний обвал гривні – з чотирьох і до двадцяти чотирьох гривень за долар, що й так поставило весь народ, а з ним дрібний та середній бізнес, як базоутворюючий середнього класу, за найнижчу межу. Це сьогодні не бізнес розвитку і прибутку, це бізнес лише виживання. Люди вже давно не торгують, а розпродують свій товар навіть дешевше за закупівлі. Бо ж де знайдеш такого покупця, який колись купував ту ж майку, наприклад, за 8 гривень (два долари), а тепер мав би за неї віддати майже 50 гривень (ті ж два долари), коли стараннями нинішніх можновладців йому не компенсуються завдані обвалом гривні втрати, не підвищуються зарплати і пенсії, а навіть робиться навпаки. Лише вимушено одним компенсатором для народу залишається дрібний та середній бізнес, який нічого і ніколи не просив у держави, а лише своїми силами компенсував її злочинну політику. Що й робить зараз, не підвищуючи ціни на товари згідно банківських курсів, а навпаки, знижуючи їх. Цей середній клас, до речі, колись врятував від масового збурення безтолкового Ющенка, в основному мовчки прийнявши на себе удар від його обвалу гривні. Не перенесли його лише банківські боржники, які збурюються і досі, через чорне чудо інфляції отримавши ще більші борги. Після Яценюкового удару по гривні вони стали боржниками безнадійними і вічними.
І права на виживання Яценюк хоче позбавити останніх в країні людей, які ще можуть виживати власними силами. Втім, не лише він один. Міністр економіки Яресько з перших же днів свого царювання визвірилася на цей середній клас. То їй не подобається, що деякі наймані працівники переходять в стан дрібних підприємців, то жахає, що, не дай боже, хтось за рік перевищить свій оборот за мільйон гривень. І на цій підставі домоглася, щоб ця сума контролювалася, а значить, щоб в дрібний бізнес знову полізли різні перевіряючи, як було за Кучми та Ющенка. Злочинний парламент за це проголосував, навіть не послухавши депутата Кужель, яка поправку заперечувала. Зазначимо, що державі фіскальне втручання і раніше мало чого давало, зате надто ситно жилося різного роду правникам та фіскалам. Невже Яреську стурбувало те, що трішки пообношувалися в них мундири за пори Януковича, який лізти до дрібного та середнього бізнесу не дозволяв.
До речі, щодо Януковича. Не знаю, що і де він покрав, але те, що не грабував дрібного та середнього бізнесу, знаю точно. Була у нього спроба упровадити недолугий Податковий кодекс, але вона припинилася після Податкового майдану, завершившись значним підняттям єдиного внеску та єдиного податку. На знаю, що спонукало Януковича до припинення наступу на простих бізнесменів, чи простий переляк, чи згадки про своє нужденне дитинство, але те, що він перестав погіршувати умови їх життя, очевидно. Навіть більше. З приходом до керівництва податковою адміністрацією Клименка припинилися нальоти податківців, була спрощена звітність, майже у небуття пішли більшість фондів, зникла принизлива щорічна перереєстрація в податкових органах. Упроваджена інтернетзвітність і ще багато чого для полегшення нашого існування. Припинилися побори ментів, які раніше доводили дрібних підприємців навіть до трагедій. Щезли з магазинів та ларьків так звані захисники прав споживачів, які за безглуздого панування Кучми і Ющенка перетворилися на ватаги хабарників і шантажистів, яких Янукович ґрунтовно почистив навіть через суди та тюрми.
І що народ має сказати Януковичу і Клименку за все те? Те, що не має сказати Порошенку і Яценюку – велике спасибі.
Дивлячись на Яценюка, все частіше пригадую його виступ на дні народження Азарова, коли він дуже того розхвалював і називав взірцем для себе. Спочатку думав, що це лише дань ввічливості, набір потрібних у потрібну мить фраз. А нині переконався, що ті похвали були щирими. Яценюк захоплюється тим, хто ще за пори Кучми, утворивши податкову адміністрацію, спрямував її на хабарництво, на нищення вільного підприємництва, на беззаконня і свавілля. Не лише завдяки Кучмі, але і Азарову сталося так, що в країні не розвинулося дрібне і середнє підприємництво, яке складає основу економіки навіть в найрозвинутіших країнах світу. Знаю немало прикладів, коли за примхи навіть районних податківців зникали цілком хороші підприємства. За його разом з Кучмою сприяння розцвіли пишним цвітом плутократи, які нині називаються олігархами, найкраще розвинута в колишньому Союзі республіка замість того, щоб стати на рівні Англії чи Франції перетворилася в ізгоя Європи з найнижчим рівнем життя.
Втім, не лише Яценюк і Яресько стараються знищити середній клас.
До них маємо долучити і велику масу народних депутатів, особливо з Народного фронту і Блоку Петра Порошенка, олігархів, породжених і випестуваних Кучмою. Тобто тих ворогів, які завжди і в корні проти народу, проти його щасливого і заможного життя. Одні з метою зберегти і примножити колись незаконно награбоване, другі від бажання теж мати ласий шматок з милості тих же олігархів.
В цьому і відповідь, чому скільки ми не боремося, скільки не перемагаємо, а результати все гірші. Надзвичайно стійкою і життєздатною виявилася утворена Кучмою банда, надзвичайно сильними у суспільстві інстинкти крадіжок, злочинного збагачення і хабарництва, що народ на може їх подолати ніякими революціями.
Коли завершилися вибори останнього президента, я у Верховній Раді признався, що голосував за Порошенка. Один товариш, розважливий політик і аналітик зауважив, що це я зробив даремно. І чим далі, то тим більше переконуюся, що він був правий. Турбує нерішучість у боротьбі з внутрішніми ворогами і кадрова політика президента. Чомусь на чолі важливих державних постів знову ставляться не прості й чесні люди, а ті, про кого кажуть в народі, що морда просить кирпича, хто накрався, має скажену власність, як в Україні, так і за кордоном. Думка, що злодій перестане красти, бо вже накрався, це ілюзія для дурнів.
З такими небезпечними ілюзіями у свій час боролися Іван Грозний і Петро Перший. Цар Іван утворив опричину, з допомогою якої старався перебороти боярський клас, Петро Перший спробував замінити родову аристократію служивими людьми, вихідцями із простого народу, Сталін постійно і криваво проводив ротацію вже своєї служивої аристократії. І хоч ці приклади сьогодні не зовсім доречні, все ж вони підтверджують, що треба щось кардинальне робити, щоб у країні відбувався рух до кращого. Інакше – застій з постійним погіршення життя народу, подальше зміцнення кучмівської бандократії і закріплення у неї упевненості, що вона володіє народними багатствами по повному праву. Поки що при багатстві перше покоління кучминих грабіжників, яке пам’ятає, що воно утворило і яким чином збагатилося. А прийдуть синочки і дочечки?..
Словом, у нас вже склався клас, який гальмує розвиток держави і потребує термінової заміни. Клас дуже непривабливий і злочинний. І він, потрапивши в економічну скруту, коли в держави вже грабувати нічого (а він лише це і вміє робити), переходить на пограбування населення. Благо, у нього все у руках: і адмінресурс, і силові та фіскальні органи, і продажний парламент. Що хоче, те і творить: і обвалює гривну, і підвищує ціни на найнеобхідніше, і грабує пенсіонерів. І намічена податкова реформа аж ніяк не спрямована на покращення бізнесу, а на його ускладнення і знищення середнього класу. Невже все ще надіється злочинно наївний Яценюк з Яреською, що з давно і системно грабованих можна ще щось здерти?
Де ті, що мають, повинні їх зупинити? Агов, Порошенко, агов керівник національної безпеки і оборони Турчинов, який добре знається на історії і знає чому колись завалився могутній Рим. Як стверджував він у одній своїй історичній розробці, причиною трагедії стало те, що в державі зник древній середній клас, який виставляв на її захист найкращих воїнів-принципів. Вони разом з тим класом щезли, передавши свої невеликі володіння тодішнім олігархам, і країна оголилася перед варварами. Де ж твої принципи, Турчинов, чому мовчиш, чому не турбуєшся про сучасний середній клас, лише який і може виховати сучасних принципів, конче необхідних в цю тривожну пору?
Напевне, кланові, класові принципи все ж таки переважають, навіть здоровий глузд. І ми цих нових і старих українських політиків, можновладців не любимо, навіть ненавидимо. Вони породили і створили цю ненависть, все зробили для того, щоб так сталося.
Нам залишилося дійти до останнього висновку, що це у владі не просто крадії, хабарники і шахраї. Це – вороги. І так до них нам треба й поставитися. Щоб вони щезли з нашого політичного і економічного горизонтів, варто застосовувати усі засоби, не давати їм йти до влади. Запам’ятати усі політичні сили в парламенті, які проголосують за недолугі податкові зміни, і надалі на будь-яких виборах не допускати їх у будь-які ради. По ділах їхніх ви пізнаєте їх. Вже скоро. Головне не забудьте, що це не просто якісь безвідповідальні наївні кнопкодави. Це – вороги.
