Блог | Справа 51 ОМБр: як українські судді хочуть зробити з бійців АТО злочинців
Справи військовослужбовців 51 окремої механізованої бригади (а нині 14 механізованої бригади. – Ред.) з міста Володимир-Волинський Волинської області, розслідуються військовою прокуратурою з кінця 2014 року. Свого часу, понад 1700 українських бійців, які пройшли "пекельну фазу" АТО під Ілловайськом, Савур-Могилою і тд., були змушені повернутись додому, де їх звинуватили у так званому дезертистві.
Бійців 51 ОМБр одразу назвали "зрадниками" не вникнувши у те, що їх на полі бою, який в народі назвали "Ілловайський котел", залишило командування і у них не залишалося вибору, окрім того, як залишити позиції, які взяли в оточення терористи з важкою технікою. Ці хлопці – одні з перших, хто відмовився визнавати свою провину і на основі їх супротиву розпочалось зрушення у справах усіх бійців України, яких незаконно звинуватила прокуратура.
А хлопці насправді ж не тікали – врятувавши життя, вони одразу приїхали у військову частину Володимира-Волинська …де на них не чекали. Так, частину бійців відпустили по домівках, пообіцявши, що потім зателефонують. Інша частина потребувала негайної госпіталізації через травми. А у зв’язку з тим, що у госпіталі направлення їм так не дали, вони самостійно пішли у медичні заклади лікуватися.
Читайте: Почему молчит КСУ и как это отразится на дальнейшей судьбе люстрации?
Ще одна частина бійців - колишні полонені. Та у військоматі їх також "виставили". Керівництво дало усне розпорядження, в якому повідомили, що хлопцям слід продовжували службу у військових комісаріатах. Таким чином, від бійців, які пройшли "і Крим, і Рим" всі відмовилися. Всі, окрім прокуратури, яка вирішила "шити" їм справи. Гадаю, це дуже показово.
Раніше я боровся за те, щоб хлопців просто не кинули за грати. А це зробити дуже хотіли: їх залякували. Прокуратура схиляла військовослужбовців до того, щоб вони підписували угоди про визнання своєї провини: визнаєш себе злочинцем, а тобі за це іспитовий термін, так звана "условка".
У той час хлопці нарешті стали усвідомлювати, що їх нахабно обманюють і почали надавати справам розголосу, аби підключити до проблеми громадськість. Після цього прокуратура зробила "хід конем": розкинула їх справи по іншим областям: в Хмельницьку, Чернівецьку, Тернопільську, Івано-Франківську. Після такого несподіваного кроку мені стало важко їх захищати – за кожним не поїдеш. Бійців почали брати під домашній арешт, декого кинули у СІЗО. А все тому, що подавали їх справи як тих, хто просто втік зі Сходу, або ж як тих, хто досі не мобілізований і тікає від закону.
Читайте: АТО не то
Після демонстрації посвідчень учасника АТО, судді дізнались, що хлопці реальні учасники бойових дій і почали свідомо зменшувати тиск. Ми продовжували боротися: влаштовували пікети. Після цього нас нарешті помітила ГПУ і нам вдалося пояснити, що за останні два роки хлопців залякали на стільки, що деякі з них наважились виїхати за кордон. Справа набула розголосу : зривалась мобілізація.
В ГПУ ми поспілкувались з генеральним військовим прокурором Анатолієм Матіосом, але "розмова не клеїлась". Нас почув генеральний прокурор Юрій Луценко. Він пообіцяв об’єктивно провести розслідування. Нарешті, починаючи з травня 2016 року, справи почали розглядати об’єктивно і більшість з них закрили. Натомість почали відкривати кримінальні провадження на командування, яке свідомо залишило хлопців на полі бою без зброї.
Нині на "порядку денному" залишились лише дві резонансні справи – провадження, які відкрили проти Олександра Хвала і Олександра Корецького. Гадаю, завдяки цим двом бійцям, суд хоче банально "зберегти своє обличчя" і показати, що він повністю відступив.
Читайте: Жизнь после АТО: война меняет человека навсегда
А бійці, про яких йде мова – показові. Квас, після зони АТО був у частині фактично весь час. Відлучався ненадовго лише для того, щоб підтримати дружину, яка через його проблеми отримала катастрофічних стрес і захворіла на епілепсію.
Своєю чергою, Корецький отримав поранення під Іловайськом – в його тілі залишився уламок. Коли приїхав додому - дали направлення, але в госпіталь його не прийняли. Сказали, що місць нема. Через загострення зі здоров'ям він нелегально домовився про те, щоб його поклали в госпіталь. Уламок діставали "під секретом" протягом трьох днів без наркозу. Боєць не витримав болю – почав кричати. У госпіталі злякалися, що "секретного гостя" викриють: рану нашвидкуруч зашили і випхали бійця за двері. Хлопець доліковувався вдома, сам знімав шви. "Клініка", правда?
Донині військова прокуратура "тримає" ці справи. Мені, як адвокату, вони (справи. – Ред.) важливі і вигідні. Слід показово їх виграти, аби справедливість перемогла.
Читайте: Спрятанная война
Тим часом я дивуюсь "організованістю" процесу: військова прокуратура не надає ні доказів звинувачення, ні свідків. Нічого не відбувається. Вдумайтеся: за 6 засідань. І ми витрачаємо час: один боєць лікує дружину, яка стала інвалідом 3-ї групи, а інший ходить з осколком в тілі, оскільки це доказ.
