УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Ирина Геращенко
Ирина Геращенко
Народный депутат Украины

Блог | До питання іноземного усиновлення

До питання іноземного усиновлення

От чому так відбувається: в нашій країні такі непрості питання, як іноземне усиновлення чи аборти, саме чоловіки в політиці намагаються вирішити одним способом - забороною? Чому ці ініціативи висувають саме чоловіки, які, схоже, зовсім не розбираються в темі?

Категорично проти подібного підходу до іноземного усиновлення. В таких питаннях дорослі мають виходити виключно з інтересів дитини. Це дорослі створили країну, в якій є діти - сироти, в якій діти - інваліди приречені на життя в будинку малюка, потім в інтернаті і там залишаться до кінця своїх днів. І перед тим , як забороняти іноземне усиновлення, потрібно змінити країну. Щоб соціальні і економічні стандарти життя в ній, а головне - мораль суспільства, милосердя і людяність - не дозволяли цьому суспільству спокійно дивитися на те, що є сиротинці...

Ось над чим, шановні колеги, нам з вами треба зосередитися!

Теза про вивіз дітей на органи не витримує жодної критики. Так, бувають випадки, коли усиновителі жорстоко поводяться з дітьми( як в Україні, так і а кордоном). Але для уникнення подібного варто посилити зв'язок з соцслужбами, які відслідковують долю прийомної дитини, в т ч в інших країнах. В т ч через ратифікацію Гаагськоі конвенції. Проблему сиріт потрібно вирішувати КОМПЛЕКСНО, а не через заборони.

Сьогодні українці почали всиновлювати більше сиріт. Пріоритет - за національним усиновителем. Прийомна сім'я, опікунство, сімейний дитбудинок. Але... Черга на всиновлення немовлят. А після 6 років дитині все складніше найти нову сім'ю. Всі хочуть здорових дітей. А ось малюків із складними діагнозами, з синдромом Дауна, з ортопедичними проблемами беруть іноземці і дають їм шанс жити нормальним життям, лікують їх. Як дорослі можуть позбавити беззахисну дитину шансу отримати медичну допомогу? Якщо самі не створили передумов в своїй країні?

Ще один аспект. Багато сімей беруть дитину під опіку, а не всиновлюють, хоча й хотіли б, через матеріальний аспект. Опікун отримує на дитину гроші, при усиновленні родина сама несе всі видатки на виховання. В нашому злиденному суспільстві цей фактор грає свою роль: виростити дитину непросто ...

Ще одне: чомусь державні дитбудинки отримують на дитину значно більші суми, ніж будинки сімейного типу. Хоча теж є дискусія - де дитині краще. І дитбудинки державні навіть не зацікавлені "відпускати" вихованців, бо втрачають фінансування.

Це - лише короткий перелік проблем і питань усиновлення, які маємо вирішувати. Мовчу вже про те, що влада суспільство, церква, всі авторитетні установи мають проводити просвітницьку роботу з майбутніми батьками, що кинути дитину - це ГРІХ. І допомагати її ростити, особливо, якщо дитя має спеціальні потреби. А не кидати нещасну маму сам на сам зі своєю бідою.

Мені здається, що тільки так можна наблизитися до того, що в Україні не буде сиріт, а значить і іноземного усиновлення. А не рубати з плеча під гаслами, що наші діти мають жити тільки тут. Для цього спочатку вони справді мають стати НАШИМИ, спільною біллю і спільною справою.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...