УкрРус

Про харчування ув'язнених та засуджених

Останнім часом на екранах ТВ все більше жахливих кадрів про неякісне харчування в установах ДПтСУ.

Не завжди все так підкреслено жахливо, насправді, як показують деякі журналісти.

Але…

Ситуація з харчуванням має стійку тенденцію до погіршення. І пояснюється це тим, що його організація залишилась ще у стійких радянських традиціях.

Найголовніша проблема - засуджені готують самі для себе. Поварів серед них одиниці, як правило це засуджені, яких просто відправляють працювати на харчоблок без ніякої підготовки. Санітарні книжки або відсутні, або просто формально виписані на декількох чоловік.

Готують з тих продуктів, які закупили для них керівники служби. Через мільйонні тендери деякі ціни на продукти завищенні майже вдвічі. Якість їх ніхто не перевіряє – сама установа, яка закупила, не має можливості це перевірити. Та і не зацікавлена в цьому – відкат то уже в кишені…

Потім, з того що дійшло до харчоблоку, крадуть потроху ті рядові співробітники та засуджені, які мають до нього доступ.

На виході – відповідна якість. Вірніше її відсутність.

Як наслідок – багатогодинні черги родичів з передачами під установами. Кожен ув’язнений або засуджений будь-якою ціною намагається приготувати собі щось самостійно на саморобних електроплитках, в кімнатах приготування їжі, на кип’ятильниках. А більшість з приготованого в установі йде на смітник.

Пропоную четвертий напрямок реформування Пенітенціарної служби – необхідність принципово іншого підходу до харчування ув’язнених та засуджених.

Шляхів декілька.

Найкращий – аутсорсинг (передача організацією частини її завдань або процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду.)

Зараз харчування на одного засудженого в день приблизно коштує 20 грн. Ніби то і мало. Але, якщо додати до цих сум кошти на зарплати засуджених і співробітників, які займаються харчуванням; на вартість електроенергії та води, витрачених на приготування на харчоблоці і самостійно в камерах; вкрадені кошти на відкатах при централізованих закупівлях продуктів; вартість утримання самих харчоблоків та обладнання для них – то вийде сума вдвічі більша. Як мінімум! Тоді на харчування засудженого буде випадати 40-50 грн.

Для порівняння – харчування в ЗСУ на солдата зараз коштує 60 грн в день.

Але ж то солдати, а то засуджені. Норми їх харчування різні – і це вірно.

Я впевнений, за 30-40 грн знайдеться багато бажаючих підприємців готувати харчування для установ. Це можна робити як на базі харчоблоків установ (але вже на умові оплати оренди), так і на базі самих підприємців ( доставляти автотранспортом до установ)

І зніметься проблема якості, корупції, мінімізуються ризики отруєнь.

А якщо, ще втілити запропонований мною принцип "засуджений працює – має можливість купити додаткове харчування", то і зовсім по іншому виглядає якість забезпечення харчування.

P.S. Будучи Головою служби у 2014 році я надав доручення провести експеримент на базі будь-яких двох установ (СІЗО та колонії). Як тільки мене незаконно звільнили – цю тему швиденько звернули. Звичайно – це ж позбавляє заробітку на централізованих закупівлях!

Пиляють той бюджет і досі… Тільки вже Мінюст слиною капає – хоче сам проводити ті закупівлі. Для чого і хоче поглинути ДПтСУ та стати розпорядником коштів на закупівлі.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги