Блог | Шевченко в збірній України – це абсурд
Стосовно майбутнього Фоменка. Я не знаю, яке рішення прийме ФФУ. Якою буде стратегія цього рішення. На мій погляд, стратегія у виборі майбутнього тренера - найважливіший аспекти.
Якби була моя воля, я б не допустив більше до футболу менеджера, який підписав з Фоменком контракт до, умовно кажучи, середини нинішнього відбірного циклу. Якби не історія з контрактом до 31 листопада, ми б зараз про це не говорили.
Я вважаю, що Фоменко виконав завдання відбору - вивів команду до фінальної стадії Євро-16. І відмовлятися від послуг головного тренера, який щойно вперше в історії (!!!) провів нашу збірну на Євро крізь горнило кваліфікації, - це... Алогічно, зверхньо і неетично у ставленні до Фоменка.
Насмілюсь стверджувати, що знаю чимало нюансів із, так би мовити, роздягальні збірної. Для себе прийняв рішення, що вважаю неправильним і неетичним виносити їх для широкого загалу. Але знаю, що про ці нюанси відомо і керівництву ФФУ. І, ймовірно, воно відштовхуватиметься у своєму рішенні стосовно майбутнього цього тренерського штабу.
Аналізуючи роботу Михайла Івановича за ці роки, не впевнений, що із ним на чолі збірна прогресуватиме у своєму футболі найближчим часом. Це дійсно консерватор із власним уже сформованим і незмінним баченням футболу і підходу до футболу. Не схильний до експериментів чи ризикованих рішень. І кадрових, і тактичних. І в цьому, на мій погляд, є дуже важлива проблема у роботі Фоменка.
Проте, на мій погляд, у фінальній стадії чемпіонату Європи консерватизм Фоменка, обережний стиль його футболу цілком може стати ключем до успіху нашої збірної. Ось якраз там, у Франції, проти сильних суперників, місця експериментам не буде точно. І всі ми це повинні прекрасно розуміти.
Ще один момент. Ставлячи під сумнів майбутнє Фоменка у збірній, ми не чуємо реальних прізвищ реальних кандидатів на його місце. Найчастіше лунає прізвище Андрія Шевченка. За всієї поваги і симпатії до нього як до футболіста, я вважаю, що ця кандидатура буде стратегічно ризикованою для нинішнього керівництва ФФУ. Адже ми всі прекрасно розуміємо, що головний тренер головної команди країни - посада надпрестижна і надвідповідальна. І довірити її людині, яка ані дня не працювала тренером футбольної команди - це, певною мірою, абсурдно.
