Блог | Як провалився план Кремля по розділу України
Отже, дякуючи тому, що демократія річ слабо придатна для збереження "страшенних таємниць", ми починаємо отримувати "зерна правди" про несподівані дипломатичні зиґзаґи останніх днів.
Перш за все, зрозуміло чому нічого не зрозуміло. Це пов'язано з блискавичним темпом подій. 4-го лютого лідери Франції і Німеччини отримали пропозицію Путіна по "українському врегулюванню", а 5-го вони вже обговоривши цей план і між собою, і висловивши своє попереднє "фе" Путіну, прибули в Київ.
Менше доби для дипломатії в звичайних обставинах - це ніщо. За цей час іноді навіть звіти про попередні зустрічі і переговори не встигають оформити.
Що було в плані Путіна?
Можемо реконструювати лише зі слів, що це спосіб перетворити Донбас на нове Придністров'я чи Абхазію.
Скорше за все мова йде про "повернення окупованої території" до складу України з якимось особливим статусом, при цьому сам край залишався б під контролем "миротворців", звичайно ж за участю Росії. Тобто, платять вдови українських солдат, а гуляє Росія.
Як виявилося, цей план Путін намагався проштовхнути через Францію і Німеччину втіхаря, без України. Нормальна імперська практика - ділити чужі землі без участі тубільців. Зрозуміло чому в Росію повертається культ Сталіна. Так, це правда, що між СРСР 1939-го і сьогоднішньою Росією різниці немає.
Але в чому серйозно прорахувався російський Гітлер без вусиків (чи Наполеон без "трьохуголки"), так це в тому, що Німеччина і Франція з того часу все ж таки активно розвивались і далеко пішли.
Отже, лідери Франції і Німеччини примусили Путіна офіційно поінформувати Київ про цей план. А по суті - запитати нашу думку. Дрібничка, а приємно.
Це ще один доказ тому, що ніхто на Заході нас не зіллє, якщо, звичайно, ми не почнемо зливатися самі.
Ця ситуація також дає підстави зробити ще пару попередніх висновків. Нові "миротворчі ініціативи Путіна" збіглися у часі з кривавими і безглуздими подіями навколо спроб захопити Дебальцеве.
Наш прогноз щодо того, що Путін наступатиме доти, поки матиме ресурси, збувається. Але той факт, що ініціативи політичного врегулювання Путін висуває ще до досягнення будь-яких серйозних успіхів військової кампанії, як на мене, може свідчити лише про одне - він вже невпевнений, що досягне значно більшого.
Це ще не перемога, але це те, що дає надію починати уявляти її, перемоги, обриси.
Це не може бути повна і остаточно перемога України. Цього року, ми швидше за все на превеликий жаль не повернемо ні Донбас, ні Крим. Наша перемога, швидше за все, полягатиме в тому, що ми зупинимо ворога значно сильнішого за себе.
Але для цього, окрім подальших жертв і готовності активно оборонятися, нам ще й мудрий план потрібен. І часте повторювання слів "реформи" і "Мінські домовленості" - це не найкращий план. Власне, це зовсім ніякий не план.
Нинішня дипломатична активність поки що не принесе миру. Уже зрозуміло, що план Путіна є неприйнятним, і франко-німецьке посередництво їде в Москву з контрпропозиціями, яких і Путін наразі прийняти не зможе.
Тому - до зброї. Ми відвоюємо собі мир. Нехай поки і без усіх територій.
