УкрРус

Мовчазне протистояння французів та англійців

Напевно, мовчазне протистояння французів та англійців не здається таким вже явним для більшості інших країн. Минуле є минуле, хто старе згадає… але насправді ця напруженість є очевидною для обох сторін. Виявляється вона у формі упереджень, та дуже банальних культурних стереотипів, що, утім, не дозволяє вважати один з народів ображеним чи скривдженим – уїдливістю по відношенню один до одного кожен з них насолоджується у однаковій мірі, пише Оксана Прокопченко в своєму блозі MindTheGap.com.ua.

Можна багато говорити про те, що в сучасному світі немає місця стереотипам, що в епоху космополітів просто смішно ворушити минулі образи та упередження, та й ще багато чого. Але усі ці гарні слова не відміняють існування звичайного англійця та звичайного француза, які чомусь інтуїтивно не переносять один одного. І от чому так склалося, це вже цікаво :)

Що стосується політики – я тут зовсім не експерт, і, можливо, компетентні люди мене поправлять. Але на поверхневий погляд здається, що і тут не все спокійно. Представники Франції та Англії бувають не згодні трохи частіше, ніж у середньому будь-які випадково обрані члени європейської спільноти. І, хоча у найбільш драматичні моменти цього століття дві країни завжди виступали пліч-о-пліч (Перша Світова, Друга Світова, опозиція СРСР у Холодній війні, НАТО), у повсякденних справах і питаннях вони постійно опинялися по різні сторони барикад. Потепління у стосунках найчастіше пов’язують з т.зв. "сердечною угодою" 1904 р. (або Entente cordiale), де дві могутні європейські держави полюбовно розділили власні колонії та домовились співіснувати тихо-мирно. З цього моменту в офіційних протистояннях жабки (прим. – французи) з ростбіфами (прим. – англійцями) помічені не були. Але що відбувалося до цієї угоди.. точніше, що тільки не відбувалося.

Англія (ростбіфи) та Франція (жабки) на якомусь європейському саміті

Просте перелічення усіх колізій між цими двома зайняло б набагато більше місця, ніж середньостатистичний читач цього блогу готовий прочитати (хоча, можливо, до цієї теми я ще повернусь – надто вже захоплює). Тому обмежусь ключовими моментами. Найцікавіше розпочалось з нормандського завоювання Англії у 1066 р., а далі – Столітня війна (1337-1453, на хвилиночку), Семилітня війна (1756-1763), наполеонівські війни(1803-1815), колоніальні суперечки, купа закулісних ігр, інтриг, змов, відкритих та не дуже зіткнень. Чи дивною після усього цього виглядає закарбована десь на підкорці думка, що від французів/англійців нічого доброго чекати не приходиться? Зовсім ні. Цікаво, що протистояння французів відбуваються саме з англійцями, а от наприклад з шотландцями вони завжди знаходили спільну мову, і навіть іноді виступали проти англійців спільним фронтом.

Паралельно з політичними негараздами поглиблюються й інші суперечки. Мовні змагання (це сьогодні англійська – міжнародна мова, а колись французька була беззаперечним лідером, встигнувши неабияк вплинути і на розвиток англійської), католицизм проти протестантизму, президентсько-парламентська республіка проти конституційної монархії. виходить, що в усьому вони різні, в усьому суперники. Особливо яскраво конкуренція проявляється у мирних спортивних протистояннях – і тут вже дають волю усім злісним жартам.

Найневинніший плакат, що можна побачити на англо-французьких спортивних матчах

Що стосується стереотипів, то вони видаються достатньо банальними і є скоріше результатом, а не причиною прихованої ворожнечі. Так, французів англійці вважають надто балакучими, лицемірними та брехливими любителями часнику, що ніяк не навчаться говорити англійською. А англійці для французів – грубі обжори, що не вміють готувати та просто безнадійні у почуттях. Обидва вважають один одного надзвичайно зарозумілими та пихатими. Здається, що в цьому і криється якийсь натяк на розгадку. При усіх відмінностях, ці два народи настільки рівні у силі, у любові до своєї країни, що за усю тисячолітню історію протистоянь жодному з них не вдалось отримати відчутну перевагу, яким би слабким кожен з них не був у певні періоди.

З висоти ж сьогоднішнього дня усі історичні колізії видаються бійками двох братів, кожен з яких хоче довести свою "кращість", і не в останню чергу – довести її власному супротивнику і собі. А щодо уїдливостей та взаємних жартів один про одного… здається, що обидві сторони не можуть зупинитись просто тому, що неабияк насолоджуються самим процесом ;)

БЛОГИ ПУБЛІКУЮТЬСЯ В АВТОРСЬКІЙ СТИЛІСТИЦІ

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги