Блог | Навальна опозиція
Російська опозиція після Єльцина ніколи не мала єдиного лідера. Нема його і тепер – після вбивства Нємцова. Каспаров, Касьянов, Навальний, Явлінський, Прохоров та інші не витягують на загальноросійського лідера опозиції.
Це намагався зробити Прохоров, балотуючись у президенти, але зайняв лише третє місце (в тім числі по Москві – друге, що свідчить про затребуваність опозиції). Проте зараз він фактично зійшов з політичної арени. Мабуть, зрозумів, що його успіх боляче вдарив по владі і є несумісний з життям.
Нині російська влада підсовує в лідери опозиції Навального. То саджають до в’язниці його брата, то сам Навальний може отримати не умовне, а реальне ув’язнення.
Чим не опозиціонер?
Читайте: "Аутизм" Росії
Але всі дива закінчуються тоді, коли цей уявний опозиціонер фактично стає на бік влади у більшості питань, які визначають внутрішню і зовнішню політику. Скажімо, Навальний однозначно виступив за приєднання Криму до Росії, а тепер закликає США не надавати летальної зброї Україні. Мотиви у Путіна і Навального різні, але важливий кінцевий результат. Що ж це за опозиція, яка підспівує владі? І вкотре повторюється давнє правило: російська демократія закінчується на українському питанні. З іншого боку, слід замислитись, а чи існує такий феномен як російська демократія?
Нині в засоби масової інформації вкидають тези про те, що, мовляв, коли Навальний прийде до влади, то він змінить свою точку зору на ці та інші питання. По-перше, наївно думати, що за Путіна можуть бути проведені чесні президентські вибори, на яких переможе Навальний, а не якийсь інший Медведєв. А, по-друге, опозиція тому і є опозицією, що пропонує інші, ніж влада, а часом і протилежні до неї шляхи розв’язання проблем.
Можна зрозуміти Навального, який боїться ще більшого тиску на опозицію з боку Путіна після вбивства Нємцова. Але тоді треба визнати, що ти вже не в опозиції, якщо підтримуєш Путіна.
Читайте: Если сделать зарплату в 5 тыс. долл. для госчиновников, коррупции сразу не будет...
Навальна опозиція – опозиція без опозиції – не має майбутнього в Росії. Це позиція пристосуванців, які до опозиції в широкому розумінні цього слова не мають жодного стосунку. В українському питанні ті, хто належить до навальної опозиції, сповідують імперську політику.
Я не смію засуджувати цих людей, бо не був у їхній шкурі. Але під час війни Росії з Україною все-таки треба визначитись, на чийому ти боці. І визначальними є не слова, а практичні дії.
