Блог | Обама – останній афроамериканець?
Недавно в опублікованій моїй статті редактори слово "негр", яке стосувалося особистості президента США Обами, замінили на слово "афроамериканець". Можливо, для них це важливо і принципово, як і для самих американців, які не випадково почали використовувати це складне слово, як синонім попередньому. І з їх точки зору воно не зовсім аналогічне, а таке, що має додаткове морально-психологічне навантаження. Цим начебто відходять від колись утвердженого в свідомості білих людей поняття нижчої раси і урівнюють її з расою вищою, тобто спробують сприймати раси рівнозначними. Та чи достатньо цього? Шкіра ж не побіліє! І навіть душа не зміниться. Потрібне щось вагоміше і сильніше, щоб одні люди іншим урівнялися. Наприклад, як у євреїв. Там головне – кров. Якщо народився від матері-єврейки, то, незалежно від того, чорний ти, а чи жовтий чи білий все рівно єврей. Хіба що десь з давнини років чи століть проглядає слід матері, як порушниці Тори, та ця першородність гріха очищується її чисто єврейською кров’ю.
А тут? За аналогією нащадків колонізаторів треба називати євроамериканцями? А корінних ацтеків, мінгів, гуронів і делаварів? Американоамериканцями? Якась нісенітниця. Хай краще залишається так, як історично склалося.
Проблема в іншому. Якщо єврейська жінка передавала своїм дітям єврейський дух через кров, віру і виховання, то через що хтось може передати тому ж навіть американському президенту американський дух віри й незламності, любові до свободи, неприйняття зла і насильства, яким відрізнялися в світі всі президенти Сполучених Штатів, а за найкращих із них США піднялися до небачених висот в державному будівництві та в економіці. Хто ж може передати цей дух тобі, якщо ти за природою не американець, тим більше - виходець із тієї нації, яка донедавна вважалася офіційно другосортною і аж ніяк не могла сповна формувати в людині цінності, притаманні людям історично вільним?
Пригадую, коли вперше у США Обама висувався президентом. Це для мене особисто було тріумфом. "Дивися, говорив сам собі, як прекрасно, до чого можуть розвитися демократія, свобода й повага до людей, що расовість вже нічого не значить. І люди ще недавно приниженої раси мають можливість боротися і стати на вершину влади в країні, де колись було проблемою їм навіть зайти в одне кафе з білими чи сісти з ними за один стіл". Він переміг і став президентом. І це було для мене вище, ніж тріумф.
Та згодом радість поступово згасала. І чим далі, то тим більше утверджувалося переконання, що помилився. Ну не можна ставити чи обирати на найвищу посаду наймогутнішої країни людину, яка не сповна відповідає цілям і завданням, місії цієї країни в світі. Порівнював, чи могли б повести себе так, як Обома, в міжнародній політиці, наприклад, Вашингтон, Рузвельт, Рейган, чи обидва Буші? І приходив до висновку, що ні, вони б ні на йоту не поступилися ні своїми принципами, які ідентичні принципам усього народу, ні своїми інтересами. Що й по-суті демонстрували протягом усього свого життя і завдяки чому США виростали в авторитеті в усьому світі, перемагали сили зла. Чи осмілився б за таких президентів Путін розпочинати будь-яку світову агресію, захоплювати чужі території, губити тисячі життів? Думаю, що ні. Хоч і хотів, і чекав цього. І ось йому, як кажуть, удача поперла. В США з’явився президент-афроамериканець. Який першим сунувся до Путіна з перезавантаженням. Той же лише похвалював та завантажувався. Виростив одну з наймогутніших армій у світі. Відтренував її по-бойовому на Чечні. Сунувся в Грузію і відірвав у неї частину території. І все поглядав на того ж Обаму. Як він там? Та нічого. Мовчить. Певно, радився з тим же Шойгу. І разом сміялися. Свого додала і швейцарська представниця в ОБСЄ Тельявіні, яка з якогось дива агресором у російсько-грузинській війні назвала саму Грузію. Ця страхітлива баба, до речі, на міжнародному рівні ще й займалася, а може й досі займається питаннями конфлікту нашої України з Росією. І цілком можливо, що навіть всупереч очевидному може оголосити агресором і саму Україну. У світі це сподобається хіба що Путіну. І Обамі.
Бо ж не випадково Путін пішов на Україну. Як психолог і колишній чекіст після проб у Чечні та Грузії він добре зрозумів, що з цього американця вірьовки сукати можна. І той миттєво підтвердив цю думку. Щойно Путін напав на Крим, він в той же час заявив, що Америка військово не втрутиться у створений Путіним конфлікт. Для чого він це сказав? Щоб заохотити Путіна наступати далі? Краще б змовчав. А так Путін і справді пішов далі. Обливаються кров’ю вже й Донеччина і Луганщина. І вся Україна. І Будапештський меморандум, яким гарантувалася недоторканість України за атомне роззброєння, виявився вартим хіба що коту під хвіст. Він, як заявляли обамівські крючкотвори, вже й не договір, а так, ніщо. Хоч усьому світові було зрозумілим, що українці обеззброїлися, що за це їх чітко домовлено захищати від чужинської агресії. І стало зрозумілим, що Америці немає віри, а будь-кому роззброюватися за її "гарантій" собі дорожче. Хіба б так поступив хоч один із попередніх президентів США з тими, хто Сполученим Штатам довірився? Мабуть що ніхто.
Для того, щоб поступити так, треба бути не Рейганом, який оголосив СРСР імперією зла і доклав зусиль, щоб зі злом поборотися, ні кимось із Бущів, які жодному зловмиснику проти США і міжнародної демократії спуску не давали. А треба бути Обамою. Людиною, в якої якщо і є щось патріотичне щодо своєї країни, то десь далеко заховане. Йому, за активного втручання Росії, шкодять у Сирії, Тунісі, Лівії, через підкупи поширюється в Європі російський вплив. Імперія зла, колись переможена Рейганом, відроджується знову.
Психологію рабів не переробити. Це бачимо на прикладах і своєї та близьких їй країн. Росія, не зважаючи на будь-які щеплення свободи та демократії, обов’язково перероджується в диктатуру або монархію. В Україні, незважаючи на будь-які, навіть чесні вибори, на чолі стають бандити та злодії, в азіатських колишніх республіках зароджуються приховані султанати, повертається феодалізм. Не переробити її і в різних американських общинах, які відчувають чи відчували себе ущербними, ображеними. В крайньому разі тут не виховають глибоко переконаних державників.
Для афроамериканців в США зараз це породжує нову небезпеку. Ті економічні успіхи, яких сьогодні добився Обома завдяки війні, швидко забудуться. Ті політичні поразки США, які допустив він через свій слабовільний характер, боягузтво і недалекоглядність, не забудуться довго. І обов’язково у свідомості американців пов’язуватимуться з його расовою приналежністю. А негативне ставлення автоматично переноситиметься на всіх інших, хто має відмінну від основної маси населення шкіру. Тим більше після того, як у власній крові захлинеться Україна, яка хоче пристати до вільного світу. А цього не допускає не тільки Путін, а й Обама. Не лише не спробуючи виконати Будапештський меморандум, а й забороняючи Україні навіть всупереч Сенату суттєву допомогу.
Не знаю, чи займе після нього високу посаду в США хоч один виходець із Африки, але упевнений що президентом не стане ніколи. І таким падінням своїх рейтингів вони мають "завдячувати" одному із них, хто завдяки демократії і бажанню переважно білого народу до рівноправ’я став найголовнішою посадовою особою США.
