УкрРус

Які пастки розставив Кремль для України

Текст перекладений спеціально для сайту "Обозреватель". Оригінал на Reuters.

За кулісами публічних промов, американські експерти знову зрозуміли, що вирішення українських питань лишаються невідкладними.

15 січня, на побережжі Балтійського моря у резиденції російського президента, помічник держсекретаря США з питань Європи та Євразії Вікторії Нуланд зустрілась із основним радником кремлівського правління. Як відомо, Владислав Сурков контролює події на Сході України.

Так званий 6-годинний "мозковий штурм" відомих політиків стосувався питань урегулювання ситуації на території України. Сурков та Нуланд шукали можливі варіанти примирення та припинення військових конфліктів.

Ні для кого не секрет, що російські ЗМІ постійно зображували Вікторію Нуланд "ляльковим майстром", який керує київською революцією, Євромайданом. Разом з тим, Сурков теж став яскравим персонажем на Заході. Тамтешні видання в один голос розповідали, як Сурков спланував і показав Путіну варіанти анексії Криму. Світова спільнота сприймає Владислава Юрійовича, як "дизайнера" вторгнення Росії на території кримського півострова. Тому, у березні 2014 року радник російського президента опинився у "чорному списку" США, відтоді перетин американських кордонів для нього лишається мрією.

Низькі ціни на нафту, невтішні прогнози експертів, стимулювали Кремль вийти на контакт, переглянути свої позиції і підписати так звані Мінські мирні угоди.

Але на цьому Путін не зупинився, він вирішив повторити український сценарій в Сирії. В результаті, Володимир Володимирович став одночасно причиною та "ключем" до вирішення проблеми.

Складається враження, що лідер Російської Федерації грає головну роль на політичній арені, при чому амплуа Путіна ця постійно стосується війни. Але, чесно кажучи, мирне майбутнє України значною мірою залежить від дотримання Мінських домовленостей.

Мінські угоди складаються з двох окремих документів. Перший включає "мінський протокол", або угоду про припинення вогню з вересня 2014 року. Другий - "пакет заходів" для стабілізації ситуації. У лютому 2015 року в білоруській столиці Путін, Меркель, Олланд і Порошенко всю ніч обговорювали можливі варіанти розвитку подій та шукали компромісні рішення. В результаті, вирішили поступово припинити воєнні дії на території Донбасу, вивести російських військових ("іноземних збройних груп"), проведення місцевих виборів. Останній пункт, один із найважливіших, політики домовились, що після таких кроків Київ зможе відновити контроль кордонів із РФ.

Заздалегідь було встановлено і терміни виконання домовленостей – кінець 2015 року. Коли стало зрозуміло, що процес затягнувся, сторони зобов’язались досягнути бажаних результатів у 2016 році.

План дій 2016 року умовно назвали "Мінськ-2", от тільки ніхто серйозно не замислився про "план Б", або, скажімо, не подумав про "Мінськ-3". США та європейські дипломати розуміють, що невдача недопустима. З квітня 2014 року, відтоді, як російські оперативники проникли на територію Донецька та захопили урядові будівлі, військові конфлікти на Сході України забрали більше 9 тисяч життів.

Побоювання європейських політологів можуть стати реальністю, Москва тягнутиме час, і безкінечно виконуватиме "Мінські домовленості". Тим часом, поки Європейський Союз займатиметься вирішенням власних проблем, Кремль шукатиме можливість відновити відносини із Західними партнерами.

Путін сподівається, що обіцянками зможе затуманити очі Заходу, буцімто, Мінські умови виконуються, і, нема про що говорити. Далі, західні країни послаблять санкції і продовжуватимуть налагоджувати партнерські відносини із РФ.

Як би прикро це не звучало, але Мінські угоди асоціюються в українців із розчаруванням та невиконаними обіцянками. Багато людей дедалі більше переконуються, що доля їхньої країни вирішується за кордоном.

Дилема полягає у тому, що Порошенко повинен вкластись у терміни та цього тижня представити конституційні зміни: надати особливий статус "сепаратистським регіонам". На даний момент, український президент не заручився підтримкою 300 депутатів, для прийняття таких поправок. Таким чином, Петро Порошенко, може сам потрапити у політичну пастку, не виконавши один із пунктів Мінської домовленості.

Фактично Путін порозставляв "капкани" для президента України. Якщо Порошенко все таки не зможе ввести необхідні зміни в законодавстві, сепаратисти будуть рухатись вперед, проводити власні "вибори", які назавжди поховають Мінські угоди. Такий поворот подій може підштовхнути Вашингтон до військової допомоги Україні.

Сепаратистські угрупування, котрі називають себе "ЛНР", "ДНР", не хочуть навіть чути про примирення. Коли мова пішла про те, що Кремль може відмовитись від своїх підопічних у Донецькій та Луганській областях - Олександра Захарченка та Ігоря Плотницького, своє обурення висловив відомий "Стрєлок".

"У той час як ми відвойовувалив Слов'янськ і Донецьк, то говорили, як мінімум, про створення незалежного Новоросії. Тепер ми ведемо мову про повернення деяких регіонів Україні. Як довго ми будемо танцювати під дудку наших так званих "шанованих західних друзів", котрі постійно заважають нам перемогти?", - заявив колишній російський спецназівець в ефірі однієї радіостанції.

Ігор Гиркін, або більш відомий "Стрєлок" - це твердолобий російський націоналіст, який обливав землю кров’ю у п’ятьох військових конфліктах і ні разу не пошкодував про відібрані життя людей.

У той час, коли Сурков намагається управляти політичними важелями і маніпулювати ситуацією, Гиркін націлений на рішучі дії та безжальне кровопролиття.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги