УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Анатолій Власюк
Анатолій Власюк
Журналист, писатель

Блог | Третя сила: від міфу до реальності

Третя сила: від міфу до реальності

Постійно при владі ми бачимо одні й ті ж обличчя. Можуть змінюватися назви партій, але люди в них залишаються ті самі.

Існує міф про третю силу. Мовляв, вона прийде до влади - і тоді настане рай на землі.

На останніх виборах такою третьою силою стала "Самопоміч". Але бачимо, що зусиль цієї партії виявилося замало, аби щось суттєво змінити. Ну, хіба що люди Садового можуть поторгуватися з людьми Порошенка і Яценюка - не більше. І чим тоді вони відрізняються від людей Ляшка чи Тимошенко, які не стали третьою силою?

Третьою силою на майбутніх виборах прагне стати Опозиційний блок. Рейтинг цієї політичної сили росте - навіть у Західній Україні. Причин тут багато: і критика влади (насамперед з боку тих, хто голосував за неї під час виборів), і неспроможність завершити війну, і зростання тарифів на комунальні послуги, і безлад на місцях, і розквіт корупції, хоча на кожному кроці говорять про боротьбу з нею, і... Цей список можна продовжувати.

З іншого боку, будь-яке популістське гасло Опозиційного блоку сприймається на "ура". Люди хочуть усе і зараз, а тому голосуватимуть за тих, хто це обіцяє.

На виборах вигулькнуть й інші паротії, які скубатимуть голоси від провладних сил. Це не змінить загальної картини, лише багатьом можновладцям попсує настрій.

Нам треба вирватися з цього зачарованого кола буцімто зміни влади в Україні. Ті, хто був в опозиції, сьогодні при владі, а разом з ними й ті, хто минулу владу обслуговував, - і жодні люстраційні закони не стали на заваді цим людям. Завтра при владі можуть опинитися нинішні опозиціонери (я не маю на увазі Опозиційний блок, бо він має такий же стосунок до опозиції, як морська свинка до моря), а разом з ними й ті, хто обслуговує нинішню владу. Тому й нема змін в Україні, що нею керують одні й ті ж люди.

Нас знову годуватимуть міфами про третю силу. Але найбільше, чого може досягти третя сила, - це зайняти третє місце під час виборчих перегонів. З нею будуть рахуватись, але вона не здатна взяти відповідальність на себе, а тим більше - розв’язати проблеми.

Американська система "двох партій" в Україні не спрацьовує. Це тема окремої розмови, і сумний досвід "братання" Партії регіонів і "Батьківщини" тут ні до чого. Коаліційні уряди за європейськими зразками в українських реаліях залишаються фікцією. Система в загальному пробуксовує, і може бути ще десять Майданів, - але з тим же сумнозвісним результатом, коли до влади приходять одні й ті ж люди.

Єдиний вихід із ситуації, що склалася, - це коли до влади прийде третя сила професіоналів. Нинішня ж влада формується за політичною доцільністю. І навіть на місцях, де слід насамперед розв’язувати господарські проблеми, можновладці належать до тієї чи іншої політичної сили, що не дає індульгенції від непрофесіоналізму. Тому професіонали не повинні належати до жодної з партій, а про принцип особистої відданості лідеру політичної сили треба назавжди забути. Це він повинен прислухатися до професіоналів, якщо такі є в його команді.

Третя сила має зруйнувати нинішню систему державного управління. Управління має бути саме державним, а не партійним, не таким, що підпорядковується якійсь одній особі.

У третій силі мають бути власне професіонали, фахівці своєї справи, які не на словах, а на ділі проведуть необхідні реформи і не залежатимуть від впливу політичних сил.

Влада й ті, хто проти неї, нарешті повинні усвідомити, що Україна знаходиться за крок від катастрофи. Одночасно можуть загинути і влада, і ті, хто проти неї. Інстинкт самозбереження повинен спрацювати. В рамках нинішньої системи так званого державного управління неможливо вийти із кризи.

Якщо усвідомлення цього прийде до влади і до тих, хто проти неї, але сам мріє стати владою, - міф про третю силу стане реальністю.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...