УкрРус

Гаряча вода – малі складові великої вартості

При нагріванні до 37°С основний білок м'язів міозин втрачає ферментативну активність уже через 15-20 хв. При нагріванні понад 40°С він денатурує повністю. Шкіра і підшкірна жирова клітковина мають температурний поріг життєздатності тканин біля 45-50°. Нагрівання тканин вище за цю температуру приводить до їх загибелі. Тому й дають хворим з температурою жарознижуючі препарати.

При підвищенні температури шкіри від 34 °С до 45 °С збільшується імпульсна активність теплових рецепторів, що суб'єктивно відчувається як зростаюча по інтенсивності на шкіру дія тепла. При збільшенні вище 45 °С до температурних відчуттів додаються больові. Температура води при митті у душі більше 38 °С не є комфортною. Теж стосується і миття посуду. Тому гарячу воду усі без винятку споживачі розбавляють холодною водою.

Тож виходить, що воду, згідно існуючих правил, нагрівають для того, щоб потім охолодити. Це призводить до перевитрат енергетичних ресурсів. 1999 року на це вже звертали увагу і зменшили температуру гарячої води з 55°С до 50 °С. Але, імовірно, меркантильні інтереси зацікавлених осіб чинять опір здоровому глузду. Хоча, як свідчить отримана мною з Управління комунальної теплоенергетики Мінрегіону відповідь "при визначенні технологічного мінімуму споживання природного газу враховуються вимоги щодо температури гарячої води у споживача не нижче 40 °С", надія на тактичну перемогу маленьких гаманців зберігається.

Зменшення температури гарячої води на 10 градусів становить приблизно 22% її вартості. Для мешканців Києва це вже більше 5 гривень економії на 1 кубічному метрі. Декілька десятків копійок економії на зменшенні втрат тепла, адже чим менша температура тим менші втрати тепла в системі трубопроводів (теплотраса, внутрішньобудинкові труби), теж не будуть зайві більшості громадян України.

Як відіб’ється зменшення температури гарячої води з 50 °С до 40 °С на економії витрат України на газ розглянемо на реальному прикладі будинку ЖБК "Нафтохімік" у м. Києві, що має свій тепловий пункт.

Всього спожито тепла у 2013 році на суму 264959 грн. З цієї суми на підігрів холодної води до температури 57 °С (про перегрів води на 6-8 °С нижче) витрачено – 74302 грн. Сума частково розрахункова так як окремого теплового лічильника на підігріві холодної води нема і є заниженою оскільки розрахунок робився по даним за літні місяці коли температура холодної води вища і відповідно витрати на її підігрів менші, а також у літку 1 місяць традиційно відсутнє теплопостачання. В загальній вартості витрат на тепло це становить 6% економії.

З інтерв’ю міністра Продана відомо, що на 2014 рік для забезпечення населення України тепловою енергією використовується газ імпортного походження у обсязі 8,2 млрд. метрів кубічних.

Отже, 6% від 8.2 млрд. м3 – це 0,492 млрд. кубометрів газу, що у валютному еквіваленті становить $132 млн.

І тут доречно повернутися до згаданої вище відповіді Мінрегіону. Там є ніби слушна згадка про те, що органи місцевого самоврядування згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" мають право тимчасово визначати інші норми споживання. "Ніби слушна" тому, що "тимчасово", тому, що діє затверджена Кабміном норма про зменшення плати і несплату за гарячу воду з температурою нижче 50 °С, тому, що байдужість органів місцевого самоврядування до проблем держави і її громадян добре відома. Та й стаття 15 того ж Закону покладає саме на Кабмін визначення мінімальних норм житлово-комунальних послуг.

Тож пане Прем’єр з міністрами в купі, зробіть послугу державі і її громадянам: внесіть зміни у декілька пунктів постанови Кабінету Міністрів № 151 від 17.02.2010 року. Для цього потрібно затратити лише декілька хвилин часу кваліфікованого чиновника і один аркуш паперу.

Складніше наважитися на інший крок: взагалі відмовитися від централізованого гарячого водопостачання. Цей рудимент совка – ненав’язливе надання послуги коли вас немає дома – з’їдає колосальні фінансові ресурси. Згадане ЖБК в теплотрасі (лише 100 метрів) та внутрішніх будинкових трубах губить до 8 градусів тепла. А це ще приблизно 5 грн. на 1 м3 гарячої води для мешканців будинку і ще приблизно $100 млн. для держави.

У тепловому пункті для циркуляції гарячої води цілодобово працює насос потужністю 1,2 кВт. Такої кількості електроенергії сповна вистачає для підігріву 6 м3 води до температури 40 °С, що є реальним споживанням гарячої води у середньому 2-х квартир цього 111-ти квартирного будинку.

Ще є витрати на труби для гарячої води, прокладання теплотрас і внутрішньобудинкових мереж та їх ремонт. Ці суми на порядок вищі за вартість аналогічних робіт по забезпеченню електроенергією. А існуючі в теплотрасах трубопроводи гарячої води можуть бути чудовим резервом на випадок пориву труб опалення.

Тож ще раз пане Прем’єр з міністрами в купі, зробіть послугу державі і її громадянам: скасуйте централізоване гаряче водопостачання, розробіть програму переходу на індивідуальне приготування гарячої води. Ми варті того щоб у нас було як, наприклад, у далекій Канаді: люди мають гарячу воду тоді коли вона їм потрібна, необхідної температури і в необхідній їм кількості. Є й можливість економити: там протягом доби діє декілька тарифів на електроенергію.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги