УкрРус

Україна-МВФ: що між нами не так?

Діалог між нашою країною та нашим головним фінансовим донором – Міжнародним валютним фондом – виглядає непросто. Спробуємо з`ясувати: що ж найбільше не задовольняє МВФ під час їх роботи в Україні.

Головна проблема, за словами очільників Фонду, це ненормально високий рівень корупції у нашій державі. Яка не дає змогу проводити модернізацію країни. Якщо казати дуже примітивно, то претензія нашого донора звучить так: скільки грошей Києву не даси, все розкрадуть!

Відповідно, Україні треба боротися з корупцією. І тут виникають два нюанси: долати корупцією на рівні законів та їх безумовне виконання. У першому напрямку кроки вперед ми робимо, хоч і значно нижчими темпами аніж могли б. Наприклад, останній важливий документ, який ухвалила Рада – про електронне декларування доходів державних чиновників.

Це напрочуд важливий закон. Адже якщо ми подивимося на індекс ІМоРе, що його розраховують кожні два тижні, то ми зможемо побачити: рух щодо ухвалення антикорупційних законів є. Можливо він відбувається із дещо меншими темпами, ніж бажають українське суспільство та наші партнери на Заході, але він є.

Та основна проблема України – не в ухваленні законів, а в їх наступному виконанні. Болюче місце нашої держави – значна корумпованість у судах. Якщо міністерство, наприклад, звільнить чиновника, якого взяли на доведеній підозрі, що він, скажімо, виводив кошти з держпідприємств і його звільнять, то він, користуючись трудовим законодавством, спрямованим на захист людини праці, може легко відновитися на посаді.

Ми можемо згадати нашого екс-генпрокурора Піскуна, який тричі повертався на посаду за рішенням суду.

Законом вирішити цю проблему ми не можемо.

А це лише один із прикладів. Адже суди займаються не лише поверненням на роботу одіозних чиновників, але і перерозподілом права власності тощо.

Більшість законів в Україні схожі на інструменти, а не на докладні інструкції.

Кажуть про позитив, який принесла система ProZorro в Україну. Так, позитив є, але система тендерів лише дозволяє купити товар з мінімальними витратами. Та вона не може сказати, а чи треба взагалі купувати цей товар чи ні. Ми не можемо сказати у законі, які ліки купувати, а які не купувати. Буквально нещодавно був черговий скандал, що Міністерство охорони здоров`я купує неякісні ліки, які не відповідають потребам, які не пройшли перевірку на використання на дітях. Такі речі, вони ширші, вони щоденні – і боротися з ними непросто.

У нас, на жаль, не працюють ані правоохоронні органи на тому рівні, який від них чекають, ні прокуратура. Вже пройшло два роки після Майдану, але жодної гучної корупційної справи у нас не доведено до суду.

Це сигналізує, що влада неспроможна або не хоче це робити.

Що ж стосується критики порад Міжнародного валютного фонду цілій низці держав, у тому числі й Україні, то варто розуміти один головний момент: МВФ насамперед зацікавлений у тому, аби йому повернули його гроші.

Адже Фонд - це не благодійна організація, яка роздає гроші. МВФ – структура, яка видає кредити і хоче, аби ці кредити йому повертали.

Відповідно, ідеї МВФ можна перефразувати так: "Ми показуємо вам ваші найбільші проблеми, наприклад, розбалансований бюджет чи дуже великий розрив у зовнішній торгівлі через те, що ви утримували обмінний валютний курс на завищеному рівні. І ми зазначаємо: поки у вас є проблеми, і вам ніхто грошей не дає, ми вам ці гроші дамо. Аби у вас не виникла ще гірша ситуація. Але натомість ви маєте скоротити бюджетний дефіцит, відпустити курс, аби він не призвів до подальших дисбалансів у фінансовому секторі, до яких він уже встиг призвести".

Відповідно у такому випадку країна – якщо вона виконує ці умови – має вийти на певний рівень, коли вона зможе повертати кошти. Але водночас, якщо ми сподіваємося, що програма, яку пропонує МВФ сама по собі зумовить економічне зростання, то такі очікування є марними. Насамперед через те, що МВФ не ставить собі такої мети.

Мета Міжнародного валютного фонду – покрити тимчасові проблеми країни і зробити так, аби ця країна змогла розплатитися із боргами. Це дещо інше завдання, ніж піднімати економіку країн-учасниць, на відміну, скажімо, від Світового банку. Фонд виконує завдання, на які він спрямований. Серед них – аби дисбаланси зовнішнього сектору в одній країні призводили до погіршення ситуації в решті світу.

Підсумовуючи сказане, - програма МВФ щодо України є коректною, але вона є коректною на тому мандаті, на якому працює Фонд.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги