УкрРус

"Зняття недоторканності" – улюблена іграшка влади

Циркова вистава під назвою "Що робити з Кабміном?" явно перейшла у тривалий владний трагіфарс. Увага суспільства прикута до арени, де чомусь залишились самі фокусники, клоуни та жонглери.

У цій бездарній трупі ніхто вже не приховує політичного цинізму, шантажу, істеричного чіпляння за крісла. Ніхто вже навіть не прагне зберегти обличчя. Споглядаючи за цією битвою, люди вкотре переконуються у відвертій бездарності та поганій грі акторів. І в тому, що життя "по-новому" дуже відверто тхне минулим.

А це для влади – дуже небезпечне явище. Особливо, коли вона практично живе піаром, тримаючи залишки рейтингу постійною вибудовою в уяві населення ілюзорного світу прогресивних реформ, несамовитої боротьби з корупцією, прийняття справедливих законів.

Тож коли "еліта", забуваючи про необхідність хоча б зберігати обличчя, починає ламати трагікомедії, які, істотно, руйнують вибудувані владними піар-стратегами повітряні замки, на Банкову терміново викликають міністра інформаційної політики. Буквально от вчора, кажуть, викликали. Подейкують, що під час наради йшлося про те, що тема грипу-вбивці вже себе вичерпала, тож треба щось придумати, аби відволікти електорат від нервових зривів прем’єр-міністра, метушні його підлеглих із заявами про звільнення, злив компромату про "смотрящіх", про майбутні маневри МВФ і решти неприємних моментів. І промити мізки людям треба вже "на вчора"!

Буквально через кілька годин в інтернеті рясніли, неначе макове насіння, термінові заяви – Росія готує черговий акт агресії! Це замість боротьби з грипом. Трохи злякати треба. Раніше принаймні діяло: як щось десь неприємне вилазило, - одразу починалось вангування про екстрений путінський наступ. Так що, очевидно, нам усім можна поставитись до цих заяв, як до застосування стандартного інструментарію.

А от, що розчаровує – нестандартного інструментарію піарники таки ж не підготували. Це ж "голота йде на вигадки". А тут у всіх все гаразд. І тому особливо ламати голову стимулу немає – звернулись до старої затертої мантри. Такою вже багато років поспіль є відміна депутатської недоторканності. Вчора вкотре дістали із шухляди цю привабливу електоральну жуйку. Президент згадав, що першим проявив ініціативу та вніс проект змін до Конституції стосовно відміни депутатської недоторканності. "Верховна Рада за це чесно проголосувала та спрямувала до КСУ, а потім вони стали дуже зайняті, і в них немає часу, в них руки не дійшли, аби розглянути цей законопроект" - обурюється президент.

І тут хочеться запитати – про який законопроект іде мова? Про "законодавчий бліцкриг" №1776 – законопроект "Про внесення змін до Конституції (щодо недоторканності народних депутатів та суддів)"? Якщо так – ситуація дивна.

Цей документ був терміново виданий президентською командою 16.01.2015 року – таким чином начебто була підкреслена дієвість влади у сумну річницю так званих "законів 16 січня". Але бажання нашвидкоруч "піарнутись" призвело до авральної роботи над текстом, результатом чого став законопроект на півтори сторінки суто декларативного змісту: за будь-яких обставин – "скасувати". При чому усе! Гамузом. І імунітет, і індемнітет.

У той час в коаліції все ще не було так погано, як сьогодні. Пацієнт був скоріше живий: тому всі із задоволенням взяли участь у шоу – парламент схвалив президентський законопроект більш ніж конституційною більшістю – 365 голосів! Документ пішов до КСУ, а суспільству повідомили, що чергова перемога "добра над злом" є доконаним фактом.

… Вчора, коментуючи президентську згадку про необхідність проголосувати за зняття недоторканості у попередньому читанні, деякі парламентарі вже відверто конаючої коаліції зазначали, що в решті решт і з цих питань омріяних 300 голосів вже не зберуть. Навіть попри позитивні висновки КСУ щодо законопроекту №1776.

Принагідно зауважимо, що історія схвалення Конституційним Судом цього документу заслуговує на окрему увагу. 2 квітня 2015 року КСУ провів відкрите засідання з цього приводу, після якого – тривалий публічний ступор, хоча, насправді, Суд провів п'ять закритих засідань, оцінюючи цих півтори сторінки. КСУ вже тоді знаходився у напівкоматозному стані конфлікту інтересів, морального тиску і кримінального переслідування більшості його членів. Тож ніхто там не наважився озвучити думку про те, що Верховна Рада дала суддям під виглядом законопроекту якусь передвиборчу мантру.

В результаті, як і завжди, загалом схвалили! Хоча при традиційній для останнього часу наявності семи окремих думок. Та й венеційці вже традиційно вказали на те, що законопроект вимагає доопрацювання. Щодо депутатської недоторканності зокрема.

Тут я дозволю собі навести і власну цитату того часу: "Почну з того, що у таких країнах, як наша, де принцип верховенства права являє собою щось на кшталт колективної нереальної мрії, треба дуже ретельно і відповідально ставитися до усіх конституційних змін, а надто – до положень щодо конституційних гарантій самостійності, відповідальності і гарантування свободи депутатської діяльності. Адже парламентаризм – це основа сучасної політичної демократії. З точки зору боротьби з корупцією скасування депутатської недоторканності виправдано. Це відповідає запиту наших громадян. Але одночасно мають бути створені механізми, що нададуть парламенту гарантії незалежної депутатської діяльності та не допустять свавілля. Зокрема, треба передбачити зміни до Конституції у частині прийняття закону про опозицію, що матиме відповідні гарантії її парламентської вільної роботи. Є сенс використати й інші механізми. І вони мають бути запроваджені у Конституції паралельно із скасуванням депутатської недоторканності".

Але нині сталося так. Президентський законопроект створювався як "два в одному" – він торкався депутатської та суддівської недоторканності. Потім питання суддівської недоторканності ще додатково вписали у проект змін до Конституції щодо правосуддя, причому у іншому вигляді. І, як ми знаємо, КСУ і їх схвалив також. Не турбуючись, що подібні зміни, однак у іншому вигляді, зовсім нещодавно вже оцінював попередньо. А раз так, то і депутати також ці зміни щодо судової реформи проголосували у попередньому читанні.

Внаслідок цих усіх перепитій тепер виникає закономірне питання – якщо у законопроекту №1776 така важка доля, що половина його конституційних пропозицій вже втратила сенс, перекочувавши до іншого законодавчого акту у іншому вигляді, то що саме президент пропонує голосувати?

Крім того, сьогодні П.Порошенко абсолютно впевнено вже стверджує, що "Депутатам не потрібна абсолютна депутатська недоторканність, також вони повинні бути захищеними тільки відсутністю переслідування за свою політичну позицію, за свої виступи в парламенті". То треба сказати, що президентське бачення цієї проблеми зазнало прогресу! А проект змін до Конституції залишився у тому ж зародковому стані. Він же сам собою за цим прогресом не встигає. Бо у варіанті законопроекту №1776, як вже зверталась увага, і дотепер передбачається позбавлення депутатів як імунітету, так і індемнітету.

З іншого боку, не дивлячись на те, що президент все ж залишає депутатам право мати політичну позицію та виступати в парламенті, вже цей склад ВР, як і усі попередні, навряд чи позбавиться недоторканності.

Сам законодавчо-технічний гармидер, який створила президентська команда, дозволяє Раді тягнути процес аж до безкінечності. Бо, по-перше, декому страшнувато, а по-друге – це технічно, без повтору фокуса процедури так званого доопрацювання змін до Конституції тепер вже щодо зняття недоторканості, зробити неможливо. По-третє, що ж тоді обіцяти народові на наступних виборах?

Чи розуміє це президент? Мабуть що так. Бо вже апелює до суспільства, говорячи, що аби примусити депутатів виконати обіцяне, потрібен "суспільний запит і суспільний тиск".

З таким же успіхом Рада може апелювати до суспільства, аби воно натиснуло на президента у питання закону про імпічмент…

От що всепереможний піар робить.

Воду в ступі потовкли. Хвилі покотилися… От і добре. Все ж не стоїмо на місці.

А згодом "Мінстець" щось нове вигадає…

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги