УкрРус

Донбас і український націоналізм крізь призму лібералізму

Як розпізнати ворога України? По його ставленню до Донбасу і українського націоналізму. Донбас, на його переконання, має належати Росії, а українських націоналістів він ненавидить лютою смертю.

Українська трагедія в тому, що серед тих, хто вважає себе українськими патріотами, є чимало прихильників віддати Донбас, а до українського націоналізму вони, м’яко кажучи, ставляться негативно. Найбільш просунуті із них вважають себе лібералами і кажуть, що вони сповідують європейські цінності.

З ворогами все зрозуміло. А що ж наші патріоти-ліберали?

Вони кажуть, що Донбас слід віддати Росії, бо за нинішньої недолугої української влади досить жертвувати життями кращих синів і доньок України. Але чомусь ніхто з них навіть не заїкнеться, що жертви вимагають не лише помсти, а й справедливості – причому на цій грішній землі. І чомусь ніхто з них, як і Петро Порошенко в новорічному привітанні, не згадує тих українських патріотів, які залишилися на Донбасі й Криму і щодня ризикують своїм життям.

Наші патріоти-ліберали стверджують, що Донбас – це втрачена територія для України, а люди, що там проживають, - вороже налаштовані до всього українського, бо зазомбовані кремлівською пропагандою. Але навіть у цих умовах недолуга українська влада могла би подбати про українізацію тамтешнього населення.

Донбас свого часу був зґвалтований совєтами. Українців – зокрема селян як клас – росіяни винищили й замінили люмпен-пролетарським елементом. Саме нащадки останніх і волали, аби Путін увів війська на Донбас. Але це споконвіку була наша територія й ми не маємо права зраджувати пам’ять мільйонів українців, винищених росіянами, які й далі продовжують вбивати цвіт нації.

Волаючи про європейські цінності, патріоти-ліберали забувають, що Європа, власне, починалася з національних і націоналістичних революцій, коли на меті був захист прав конкретної нації – французів, англійців, німців, а не захист прав абстрактної людини. В Україні ще не відбулася національна, націоналістична революція. Помаранчева революція чи Революція гідності не були революціями у класичному розумінні цього слова, бо не замінили один суспільний устрій на інший.

Нехіть до українського націоналізму йде у наших патріотів-лібералів від радянських часів, коли українського націоналіста, якого чомусь називали ще й буржуазним, вважали лютим ворогом радянської влади. Не рухаючи убивць Майдану й саджаючи за грати українських патріотів, нинішня влада фактично йде шляхом влади радянської. Ніби критикуючи нинішню владу, наші патріоти-ліберали діють з нею заодно у ставленні до українського націоналізму.

Ми зможемо повноцінно влитися в Європу лише тоді, коли буде відновлений промисловий потенціал Донбасу. Росія здатна лише руйнувати Донбас і вивозити наші заводи на свою територію.

Нас будуть поважати в Європі лише тоді, коли захист прав українця стане наріжним каменем зовнішньої і внутрішньої політики української влади. Це нормальна світова практика, коли Франція захищає французів, Німеччина – німців, Великобританія – англійців – як у себе вдома, так і за кордоном.

Боюся, що тоді від наших патріотів-лібералів не залишиться ні патріотизму, бо не можна любити Україну й одночасно віддавати українців ворогові на поталу, ні лібералізму, бо мають викривлене поняття про європейські цінності.

Всі крапки над "і" розставить історія. Не можна зупинити її об’єктивний хід.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги