УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Антон Павлушко
Антон Павлушко
Активист, Мюнхен

Блог | Гроші не пахнуть по-австрійськи

Гроші не пахнуть по-австрійськи

Дуже сумна історія сталася на цьому тижні в австрійсько-українських стосунках, хоча власне як нема ніяких стосунків, то нема чого жалітись.

Отже, розказую всю історію. У Львові був хворий 17-річний хлопчина Максим - йому була потрібна важка операція. Було обрано клініку австрійського міста Інсбрук, що могла б допомогти прооперувати. Почали збирати всім світом гроші і назбирали 206 тисяч євро - в принципі величезна сума навіть за австрійськими цінами.

І тут почалося найцікавіше. Клініка Інсбрука почала думати і зрештою виставила наступні умови - 250 тисяч євро одразу + гарантія від австрійського банку ще на 250 тисяч + Максим повинен сплатити ще 61 тисячу євро боргу якогось іншого українця, який колись був у лікарні.

Але і цього австрійцям здалося замало і вони вимагали від хлопця гарантії, що він не залишиться в Австрії.

Додатково керівництво лікарні вимагало від посольства Австрії у Києві не відкривати візу хлопцю поки не будуть виконані усі умови.

Візу так і не відкрили, і хлопець полетів лікуватись до Індії. Повна історія тут.

А тепер дещо роздумів на полях. Чим відома Австрія? Ну, скажімо, містом Відень, де стоїть аж два пам'ятники українським козакам, що відбили турецьку навалу від міста. Європейське майбутнє Австрії колись врятували тисячі українських "максимів зі львова".

Далекого 1945-го року війська 2-го і 3-го українського фронту брали Відень. Загинуло 18 тисяч радянських/українських воїнів, але брали так, що місто Відень більш менш залишилось на мапі світу. Могли брати інакше, як то частенько робили американці, і тоді б австрійці могли б собі з чистого аркуша паперу зводити нову столицю на пепелищах старої. Наступного разу так і зробимо.

Але зараз українцям дуже важко потрапити до Австрії, бо потрібна віза. Проте це стосується не всіх українців. Так вже сталося, що деяка частина українців вже давно має тісні зв'язки з Австрією. Одразу після Майдану ми дізналися, що велика багато українських можновладців від родини Азарова до Клюєва і Ко вирішила перечекати важкі часи в Австрії. Журналісти почали витягати на світ нерухомість українських мільйонерів-чиновників, яким австрійські органи роками давали можливість скуповувати за незрозуміло які гроші нерухомість, хутра, машини та фірми в Австрії. Таке собі потурання українській корупції чи то мені здалося?

А ще у Відні сидить та безцільно витрачає гроші та час український олігарх Фірташ, якого австрійська прокуратура не захотіла видавати американцям. Зрештою його відпустили з кутузки за найбільшу в історії Австрії заставу у 125 мільйонів євро.

Роками українські олігархи та можновладці інвестують в економіку Австрії мільйони та мільярди, скуповуючи місцеві маєтки, машини, готелі та реєструючі фірми, через які миють гроші, що вкрадені з українського бюджету. І тоді у австрійців питань до українців нема, але питання є у нас.

Вимога заплатити за лікування іншого українця - це така дебільна форма шантажу, що її намагались використати керівники шпиталя Інсбрука. Це як вимагати у арабського шейха, гроші за лікування сирійських біженців, ну бо ви ж там всі нам на одне обличчя - короче оце тобі рахунок, поки не сплатиш за всіх своїх, то візу не получиш. Ну десь так думало керівництво шпиталю.

Треба окремо зазначити, що цього разу українська дипломатія, завдяки послу у Відні Олександру Щербі, розкрутила цю історію так, що про неї почали писати австрійські газети.

Щоправда, якщо почитати коменти, то стає зрозумілим, що кількість дебілів у коментах перевищує середні показники по будь-якій лікарні.

Я розумію бажання австрійців (не дай Боже!) не платити за якогось українця, але хочу їх заспокоїти - ваша австрійська система охорони здоров'я так само вчинить і з вами. Скажімо, до того ж Львова їдуть, хто автобусом, хто літаком, групи австрійських туристів, щоб полікувати в українців зуби. А ще європейці люблять робити в Україні штучне запліднення та інші операції, які рядовому австрійцю-європейцю у рідних лікарнях не по кишені.

Доречі, борг іншого українця австрійці могли б взяти із застави пана Фірташа. Чи спитати за це у пана Азарова.

Але гроші не пахнуть, особливо у фінансового директора лікарні Інсбрука Dipl. KH-Bw. Hansjoerg Schlögl, якому українська громада бажає здоров'я.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...