Киянка героїчно чекає дзвінків від синів-бійців АТО
Сьогодні розмовляла з жінкою, киянкою, у якої два сини відслужили армію у спецназі. А тепер старший пішов в АТО у третю хвилю мобілізації, а молодший сам пішов у військкомат, бо його забули призвати.
Жінка героїчно чекає дзвінків свого прикордонника і не просто "сподівається", а сильно і твердо вірить, що все буде добре.
Сказала, що вже дали сину "учасника", спитала чи без проблем - без жодних, каже. Каже, що частіше за все у добровольців проблеми з цим бувають, але тут же про донбасівця, сина знайомої етнічної росіянки з Луганщини розповіла (його батьки переїхали з Росії, але українці, їх син пішов в добровольці).
Так ось, коли той донбасівець виходив з Іловайська, то ця моя знайома казала, що удвох з тією мамою місця собі не знаходили… Але хлопець вижив і вийшов, а поранило його під Широкіним аж тепер, палець на нозі відірвало і ногу покромсало але ніби поскладали в Дніпропетровську.
А жив він ніби у Запоріжжі. Так от тому хлопцю теж без проблем дали "учасника".
Жінка після розповіді сказала, що панічні негативні новини слухає з фільтром, хоча ясно, що армія далека від ідеалу, і дуже багато чого є завдяки волонтерам.
