Блог | Невикористаний потенціал Будапештського меморандуму
21 рік тому президенти України, Росії і США та прем’єр-міністр Великої Британії підписали у Будапешті "Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї". Ми погодилися здати третій у світі ядерний потенціал (біля 1900 ядерних боєзарядів) та приєднатися до цього Договору як неядерна держава в обмін на гарантії безпеки, незалежності та територіальної цілісності від ядерних держав (Франція та Китай підтвердили Меморандум про гарантії окремими листами).
Майже через 20 років Росія, здійснивши збройну агресію проти України, не просто грубо порушила свої зобов’язання, а й фактично підірвала увесь міжнародно-правовий режим непоширення ядерної зброї у світі. Чіткого визнання цього факту намагаються уникнути усі зацікавлені ядерні держави, включно із США. Бо його визнання вимагатиме адекватної реакції, якої нинішні політичні пігмеї на чолі США, Великої Британії та Франції панічно бояться.
Водночас, попри поширену негативну думку, Будапештський меморандум містить великий міжнародно-правовий потенціал для захисту національних інтересів України у нинішніх умовах. Його треба вміти і бажати використати. На жаль, слабаки на чолі України, спочатку Турчинов і Яценюк, а згодом Порошенко, виявилися геть нездатними для цього. І дозволили завести Україну на манівці усяких "нормандських" та "мінських" форматів переговорів, замість єдино вірного для України – "будапештського".
Тому фракція Радикальної партії Олега Ляшка спільно з провідними правниками-міжнародниками розробила та зареєструвала ще у вересні проект постанови ВРУ №2549а про комплекс заходів щодо посилення переговорних позицій України на міжнародній арені у зв’язку зі збройною агресією Росії, в основу якої покладений саме Будапештський меморандум. В ньому передбачається, зокрема, закликати ядерні держави на виконання Меморандуму до:
1) систематичного проведення консультацій, передбачених у п.6 Будапештського меморандуму, до закінчення збройної агресії Росії проти України;
2) застосування механізмів ООН згідно п.4 Будапештського меморандуму, зокрема Генеральної Асамблеї ООН, з метою надання допомоги Україні, що стала жертвою акту агресії з боку Росії, в тому числі шляхом запровадження міжнародних санкцій до ядерної держави-агресора та звернення до Міжнародного суду ООН;
3) застосування країнами-підписантами усіх можливих міжнародних заходів – політичного, економічного та військового характеру – з метою забезпечити дотримання Росією усього комплексу безпекових гарантій та зобов’язань за Будапештським меморандумом, зокрема:
а) надати Україні необхідну військову допомогу з метою посилити її оборонні можливості, в тому числі надати оборонну летальну зброю;
б) посилити існуючі та запровадити нові санкції щодо Росії;
в) сприяти інтеграції України з НАТО, в тому числі шляхом надання Україні ПДЧ (плану дій щодо членства).
В проекті постанови також привертається увага усієї міжнародної спільноти до того факту, що агресія Росії проти України підриває увесь глобальний режим нерозповсюдження ядерної зброї та спонукає вразливі до зовнішніх загроз і небезпек держави до розгляду ядерної зброї як найбільш надійного і легітимного засобу стримування агресора.
Проект також рекомендує Президенту України вжити заходи, спрямовані на відмову від "нормандського" та "мінського" форматів та відновлення "женевського" формату міжнародних переговорів за участі України, Росії, США та Європейського Союзу, а також ініціювати його розширення за рахунок держав-підписантів Будапештського меморандуму.
Україні треба розірвати порочне коло західної політики умиротворення агресора та нав’язування нам поступок нашим суверенітетом. І єдиним потужним дипломатичним інструментом цього є якраз Будапештський меморандум, який ми отримали в обмін на наш найбільший безпековий і військовий актив за всю нашу історію – українську ядерну зброю.
Українська влада повинна захотіти і зуміти ним скористатися. Або поступитися місцем тим, хто зможе це зробити.
