Блог | Запорука успіху України - невтручання в економіку
Минуло менше трьох років, як в Україні знову стало питання зміни економічної моделі. На одній шальці терезів діюча нині система інфляційного таргетування, яка передбачає ринок вільної конкуренції і відмова від будь-яких преференцій для великого бізнесу. На другій - повернення до активного друкування гривні, щоб надавати пільгові кредити "пріоритетним" галузям економіки. Так що краще для країни?
Я чудово пам'ятаю, як на початку 1990-х Україна йшла шляхом підтримки різних галузей економіки. Національний банк здійснював великі обсяги грошової емісії. Тоді найважливішою галуззю вважали сільське господарство, і ніякої відмови в пільгових кредитах їм не було. Наслідком стала гіперінфляція, яка призвела до тотального зубожіння українців і дестабілізації економіки.
Але найцікавіше, що як тільки сільське господарство позбавили державної підтримки, воно показало потужне зростання продуктивності. Протягом останніх 10 років врожайність основних культур подвоїлася без державних пільгових кредитів, і вона продовжує зростати. В минулому році кожен четвертий долар, який отримувала від експорту Україна, був від аграріїв. Це красномовний досвід того, що не потрібно робити економіці "ведмежих послуг", до того ж за рахунок всіх її суб'єктів через податки та інфляцію.
Сьогодні проблеми України полягають не в грошово-кредитній політиці, а у відсутності реформ за багатьма іншими напрямками. Увагу потрібно сконцентрувати на прискоренні реформ. Тоді й економіку не потрібно буде стимулювати. Приплив інвестицій в країну і зростання ВВП не можна надрукувати – потрібно забезпечити для цього сприятливі умови.
Саме рішення відмовитися від емісійної підтримки держави і банків стало ключовим у стримуванні зростання інфляції. Протягом року ми спостерігали стабілізацію, і навіть невелике зростання економіки. Національний банк отримав можливість не розпродавати резерви за випущені ним самим гроші, а навпаки придбати з ринку в резерви 1,7 млрд. доларів. Дуже добре, що держава зробила пріоритетом усунення причин емісії: дефіцит державних фінансів і НАК "Нафтогаз України", неплатоспроможні банки, збитки державних банків. І дуже важливо, щоб Україна більше не повторювала таких експериментів.
Факти такі, що запроваджена політика інфляційного таргетування вже принесла очевидну користь Україні. У 2015 році рівень інфляції у нас був 43,3%. Станом на сьогодні, рівень інфляції скоротився в 3,5 рази - до 12,1% у листопаді 2016. Хоча за цей час тарифи на газ для населення зросли більше, ніж у 8 разів, а електроенергія подорожчала в четверо.
Читайте: Почему реформа налоговой не даст результата
Вже очевидно, що закладений центральним банком на цей рік цільовий показник інфляційного таргетування 12% (+/- 3%) буде виконаний. Більш того, показник базової інфляції, який відображає очищену від немонетарних чинників інфляційну тенденцію, стабілізувався на рівні 6-7% річних після 35% в кінці 2015 року. Істотно зменшилися коливання валютного ринку, що також сприяє завмиранню інфляції. Висновок очевидний – помірна інфляція є ключовим надбанням нової монетарної політики НБУ.
Новосформована Рада НБУ тільки починає свою роботу. До того ж, в її складі лише шість чоловік і не вистачає ще двох представників. У кожного з них різний досвід і знання. Спосіб призначення парламентської частини, шляхом делегування кандидатів від фракцій, вносить певну заполітизованість в роботу Ради. Важливо розуміти, що це не делегати фракцій чи партій, а професіонали, спрямовані для роботи в Раду. Теж і за квотою Президента. Рада – це, як і НБУ, незалежний від політики і від політиків орган. Тільки професіоналізм і незалежність від політиків. Така Рада має перспективу. Якщо ж члени Ради намагатимуться підігравати політикам, сподобатися їм - то горе нам від такої Ради. І країні горе.
Я розумію, що це лише початок робочих дискусій, притирання ідей і думок. Правда, ще з якоюсь часткою заполітизованості. Спосіб призначення, терміни на які їх призначають, дають право розраховувати, що вони будуть грати за правилами, а не гратимуть з правилами.
Рада повинна звертатися до Уряду з закликами прискорити структурні реформи, усувати корупцію, почати поліпшення корпоративної структури державних підприємств, почати приватизацію, усунути слабкі місця в законі про трансферне ціноутворення, що призведе до детінізації економіки. Про це все також йдеться у програмі Президента України 2020. Це дасть можливість залучити приватні інвестиції і кредити. Це реальний шлях відновлення промислового потенціалу і економіки країни в цілому. І головне – це зростання добробуту громадян нашої країни.
Як показує досвід успішних країн, економіка процвітає тоді, коли держава найменше в неї втручається. То ж, думаю, що після 20-річного невдалого досвіду України, нам досить знову наступати на ті ж граблі.
