УкрРус

Сім кіл пекла захисту прав споживачів

1.4т

В державній машині з гарантій прав громадян двигун вже не працює, але деякі колеса ще обертаються.

Саме так можна описати стан виконання в Україні державних функцій в питаннях гарантій Конституційних та інших прав громадян.

Немає секрету, що між декларацією прав громадян в нашій державі та роботою державних органів з забезпечення механізмів їхньої реалізації у нас завжди існувала значна прірва. Наразі, завдяки внесеним протягом останніх 2-3 років змін у закони, вона тільки поглибилась.

Більше місяця тому я вже описував ситуацію, що склалась навколо громадської перевірки додержання антитютюнового законодавства в караоке-барі "Горила" та грубому порушенні в цьому закладі, як законодавства про заборону куріння в громадських місцях, так і законодавства про захист прав споживачів, антидискримінаційного законодавства, цивільного Кодексу України, положень Конституції та цілої низки нормативно-правових актів нижчого рівня.

Нагадаю, що конфлікт виник, оскільки мене не пустили до закладу через так званий "фейс-контроль". Я викликав поліцію, але вона не виконала своїх функцій, передбачених ст. 2 та 23 ЗУ "Про національну Поліцію" з захисту моїх громадських прав. Тому я написав офіційне звернення до поліції.

Про подальші дії правоохоронців мені здебільшого невідомо. Працівники поліції не зв’язувались зі мною для визначення обставин справи або для вирішення конфлікту на місці.

Оскільки всі строки, передбачені законодавством для очікування відповіді на моє звернення, пройшли, я був вимушений звернутися до канцелярії Печерського УП ГУНП в місті Київ, де мене ознайомили з копією листа нібито направленого на мою адресу. Проте лист насправді так і не надійшов.

За старою процедурою, у випадку порушенням ЗУ "Про звернення громадян" я мав би звернутися до прокуратури, щоб з’ясувати, чи були дотримані процедури розгляду звернення. Але зміни в законодавстві, що відбулись два роки тому, зняли з Прокуратури повноваження щодо виконання цих функцій. Єдина можливість відстояти своє право на отримання відповідь відповіді - це звернутися до суду. Сплативши чималий судовий збір, можна розтягнути елементарну справу майже за півроку. У моєму випадку, коли відповідь на звернення нібито є, а прокуратура не може перевірити, чи мені її дійсно надсилали, то існує ймовірність програшу справи в суді та даремних втрат грошей і часу.

З відповіді я дізнався, що жодна з моїх вимог не була задоволена. Поліція не повідомила мені назву суб’єкта господарювання закладу, де були порушені мої права, не дала оцінки силовим заходам охоронця з видворення мене, не забезпечила надання офіційних пояснень керівника закладу щодо дій своїх працівників, відмовилась відновити моє порушене право залишити запис у книзі відгуків та пропозицій.

Мені відмовили у розгляді моєї справи на підставі пояснень працівників закладу, що я нібито був нетверезим. Проте не було висновку наркологічної експертизи, яка підтверджує або спростовує твердження працівників закладу щодо моєї нетверезості. Також у відповіді не було й посилань на нормативно-правові акти України, які забороняють нетверезим людям знаходитись в закладах громадського харчування, що реалізують алкоголь, копій відеозапису правопорушення з камер спостереження тощо.

Паралельно з очікуванням відповіді з поліції з метою отримання повної інформації про суб’єкт господарювання, що здійснює свою діяльність в караоке-барі "Горила", я звернувся до Київської міської державної адміністрації. Цей орган, відповідно до ст. 30 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" займається питаннями розширення та вдосконалення мережі підприємств громадського харчування і контролює належну експлуатацію та організацію обслуговування населення на цих підприємствах в місті Києві .

Необхідність з’ясування інформації про суб’єкт господарювання обумовлена змінами, внесеними 2 роки тому в ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до якого заявник має належним чином обґрунтувати своє звернення.

До речі якби орган місцевого самоврядування дійсно виконував свої функції, необхідність звернення до них споживачів з подібними елементарними питаннями навіть би не з’явилась. Згідно з Постановою КМУ №833 від 15.06.2006, інформація про суб’єкта господарювання має бути розміщена на фасаді закладу. Тому за старою процедурою споживачу не потрібно проходити "сім кіл пекла", з’ясовуючи, хто порушив його права, а можна одразу звертатись до державних органів для притягнення винних до відповідальності.

Слабким виправданням для органів місцевого самоврядування може слугувати те, що, незважаючи на балаканину про передачу влади на місця, із березня цього року в Адміністративному Кодексі України місцеву владу позбавили права складати будь-які адмінпротоколи, і тому притягнути винних до відповідальності за порушення вищевказаної постанови та ефективно виконувати свої функції вони фактично вже не можуть.

Це виправдання дійсно слабке, адже в Києві подібна інформація відсутня на більшості закладах. Це свідчить про десятиріччя бездіяльності, що непрямо підтвердила своєчасна але неінформативна відповідь органу місцевого самоврядування.

Стало відомо, що в м. Києві міська влада займається діяльністю з розширення та вдосконалення мережі підприємств громадського харчування, контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення, не володіючи інформацією, які об’єкти розташовані в Києві, а також про те, хто та яку діяльність в них здійснює.

Звичайно, зіткнувшись з бездіяльністю поліції та Київської міської адміністрації, потрібно, у відповідності до Конституції України, звертатись до прокуратури. Адже саме цей орган має здійснювати функції з нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами. Раніше Прокуратура непогано працювала за зверненнями громадян. Але ключові слова тут "раніше" та "має здійснювати функції". Оскільки відповідно до Конституції, прокуратура має такі повноваження, а відповідно до профільного ЗУ "Про Прокуратуру", прийнятого 1 рік тому, не має. З’являється правова колізія, що може дозволити працівникам прокуратури ухилитися від виконання своїх функцій.

Скориставшись такою можливістю, вони продемонструють, що Конституція та Закони України перетворюються на папірці, що не варті грошей, витрачених на їхній друк. Але це покаже час. Я відповідний лист до прокуратури вже направив.

На ситуації з баром "Горила" ми також плануємо перевірити діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання та протидії дискримінації. В цілому діяльність цього інструментарію з захисту прав людей отримує схвальні відгуки.

Але є в Україні державні органи, які все ж таки працюють за зверненнями громадян.

Як це не дивно, але до дієвих органів (принаймні з контролю над тютюновими виробами) поки можна віднести нову Держпродспожислужбу України. За останні два місяці, я надіслав 10 запитів щодо порушень антитютюнового законодавства, і лише на один я отримав відмову. А п’ять закладів Держпродспоживслужба навіть вже оштрафувала за порушення заборони курити у громадських місцях.

Підсумовуючи, хочеться нагадати: шлях подолає лише той, хто іде!

Давайте стукати до депутатів та відповідних міністерств разом. Маємо донести просту думку: нормативно-правові акти мають не тільки декларувати права людей, а і створювати механізми реалізації та захисту.

Бізнес звичайно потрібно захищати, але головною цінністю держави є не бізнес, а її громадяни. Тому бізнес, який порушує права людей, має або змінитись, або йти з ринку.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги