Блог | Чому не Сінгапур?
У нас не може не виникати питання, чому Сінгапур, Тайвань, Гонконг можуть надавати своєму бізнесу найбільшу у світі свободу, навіть ближчі нам Фінляндія й Польща добиватися в цій справі великих результатів, а ми не можемо. А можемо ми лише давити й пригнічувати підприємницьку ініціативу, дрібний та середній бізнес, щораз все ближче наближаючись до найневільнішої у світі Північної Кореї? Чому? Чому ви, наші українські вожді і революціонери, борючись за владу, завжди обіцяєте свободу, а дорвавшись до цієї влади, стаєте ще гіршим за своїх попередників?
Великий знавець поразки древньоримської держави В.Турчинов колись причиною її назвав те, що в результаті різних махінацій, появи великих землеволодінь і великих власників (по-сучасному олігархів) в країні зникли дрібні та середні землевласники (по-нашому древній середній клас). Тобто зникли ті, хто жив і годувався на тій землі, хто не тільки духовно, але й фізично, матеріально відчував батьківщину, без якої не уявляв і не міг уявити собі нормального життя. По-простому у них не було іншого кращого вибору. За це життя вони були готові голови класти. Що і робили. Пан Турчинов це стверджував на ряді історичних прикладів. В римські армії її кістяк складали воїни, яких за їх мужність, здатність стояти в бою і не відступати ні перед яким ворогом називали принципами. Звідти, розуміємо, це слово в ширшому, але позитивному розумінні дійшло і до наших днів. Ці принципи (а це були ті ж самі дрібні землевласники) завжди стояли в першій шерензі бойових порядків. І вони обов’язково перемагали, стверджуючи міць і славу імперії. Не стало в древності середнього класу - зникли і принципи. Не могли замінити їх ні древні бомжі, яких підгодовувала влада безплатним хлібом та жахала гладіаторськими боями, ні тодішні олігархи, які по-суті своїй не могли бути патріотами. Адже великий капітал, як правило, перестає бути національним, і його хазяї швидше всього саме через це стають менше патріотами, а більше космополітами. Та й якщо б навіть несподівано всі вони перетворилися на найвідданіших і найсміливіших захисників своєї вітчизни, то результат вийшов би мізерним через малу їх кількість у складі населення. Духовної патріотичної мотивації для спасіння держави тоді виявилося недостатньо. В результаті Римська імперія впала. Отож поміркуємо, що важать для нашого сучасного захисту оті півтора процента населення, які володіють 85 процентами наших багатств і успішно переправляють їх в офшори, чим підтверджують далеко не патріотичну свою породу.
Читайте: Тарута рассказал, кому из олигархов Турчинов предлагал возглавить области
Виникає питання: а чи добре розбирається глибокий знавець древньої історії Турчинов у сучасній історії? Адже він, як секретар Національної ради безпеки і оборони, має дбати про посилення патріотизму населення, мужності бійців, формування того класу, який вирощуватиме сучасних принципів. Тобто класу масових власників - землекористувачів і підприємців, які мають ще й матеріальну мотивацію для свого патріотизму. Останні дії уряду і Верховної Ради свідчать, що ні, не дбає. Ну хай там, у Раді, дурні і бездумні. Але ж він? Ні слова не почули від нього, коли пропихалися в раді закони про надмірне втручання держави у підприємництво, про нищення середнього класу, про надштрафи і т.д., і т.п.
І знову мучить питання: а чому ми не Сінгапур? Адже з початку заснування України сучасної були всі можливості піти нормальним шляхом розвитку. Ще не було ні олігархів, ні чиновників-багатіїв. Хай би був навіть не Сінгапур, хоч це і найкраще. Хороші шляхи розвитку показували та ж Фінляндія, Швеція і навіть Польща, і ще багато інших країн, де народне господарство не перетворилося на особисту власність небагатьох, а опинилося в середньому і малому бізнесі, частка якого в національному багатстві доходить у декого аж до 90 відсотків. І не так давно Фінляндія мужньо вистояла перед агресивним Радянським Союзом, що вже на сучасному рівні підтвердило правильність теорії Турчинові про роль принципів.
Другий наш президент Кучма риторично навіть питав у народу: "Яку країну вам побудувати? Я побудую". Значить, він розумів і мав можливості кудись направити розвиток держави. І направив кудись. Користуючись слабкістю пострадянського суспільства, демократичних традицій і сил, а також маючи нахил до злодійства, він зі своїми клептоманами-прибічниками та бандитами (яких перед виборами обіцяв знищити) розікрав, привласнив багатства країни, утворивши клас олігархів. І українці та й весь світ побачили перед собою не сучасну передову державу, а щось несусвітне типу найгірших африканських та латиноамериканських зразків.
Знаючи про героїзм і стійкість наших воїнів, пишаючись ними, ми маємо усіма силами заохочувати патріотичний порив. Дбати , щоб жити і працювати в країні було добре, щоб люди врешті-решт побачили реальні шляхи до здійснення їхньої віковічної мрії про якраз щасливе життя. І ця приваблива та можлива реальність позитивно позначиться й на обороноздатності нашої держави.
