УкрРус

Блюзнірський вищір українського "кривосуддя"

Читати українською

Депутат Котовської міськради від Партії регіонів Войцеховська Наталія Альгердасівна подала в суд на журналіста Сергія Левитаненка та газету "Котовская реклама" за образу честі, гідності та ділової репутації.

Приводом до судового позову вона вважала відеозвернення на сайті "Котовській рекламі", у якому Сергій Левитаненко повідомив громадськість про погрози вбивством з боку депутата Войцеховської, проінформував про те, що він подав заяву у міліцію та подякував усій журналістській спільноті України за підтримку.

Суд, який тривав більше місяця (відбулося чотири засідання по справі) задовольнив позов Войцехоської Н.А. частково. Він зобов’язав журналіста спростувати інформацію розміщену на сайті "Котовської реклами", а також сплатити Войцеховській Н.А. моральне відшкодування у розмірі 3 тисяч гривень.

Більш цинічного та блюзнірського рішення годі було й вигадати.

Суд не взяв до уваги слова журналіста, що це відеозвернення було лише бажанням захистити своє здоров’я та життя, та виконати свій професійний обов’язок журналіста: донести до суспільства соціально значущу інформацію.

Суд не звернув уваги на те, що цей позов подано у той час, коли триває слідство по справі про погрози вбивством, і подібний позов є тиском на слідчого та свідків. Слідство триває, аж раптом суд виносить рішення, що Войцеховська Левитаненку не погрожувала. Як у такій ситуації бути слідчому? Що при цьому мають відчувати свідки? Хіба не тиск? Хіба подібний позов не є юридичним нонсеном?

Суддя Котовського міськрайонного суду Вергопуло А.К. у своєму рішенні порушив не тільки усі можливі юридичні норми, але й звичайнісіньку людську логіку. Наприклад, у своєму рішенні суддя Вергопуло А.К. зазначив, що газета безкоштовних оголошень "Котовская реклама" не є автором зазначеного позивачкою відеозвернення.

Але це є неправда і пересмикування фактів у судовому рішенні, бо відеосюжет з інтерв'ю Левитаненка, на який посилається позивач Войцеховська Н.А., створений саме колективом "Котовської реклами", і розміщений на сайті "Котовської реклами" без посилання на будь-який інший сайт.

Там, навіть, є їхні коментарі ситуації. І цей сюжет переглядався на судовому засіданні.

Але при цьому, як виходить із рішення судді Вергопуло А.К., журналіст Левитаненко ображав честь, гідність та ділову репутацію Войцеховської Н.А., а саме видання до цього не мало жодного стосунку. Хоча, ще раз підкреслюю, це їхній авторський матеріал.

Подібними кульбітами суддя Вергопуло А.К. підтвердив те, у чому його неодноразово підозрювали: у співпраці з котовською виконавчою владою і у виконанні їхніх замовлень у судовій площині. Ну, прийшло замовлення нищити тільки Сергія Левитаненка - звідси і подібна вибірковість.

Подібну упередженість судді Вергопуло Андрія Констянтиновича стосовно Левитаненка доводять і події, що відбувалися у суді, який суддя перетворив майже на цирк.

Депутат Войцеховська принесла документи, які видалися відповідачу дуже підозрілими, і мали усі ознаки фальсифікації. Після численних вимог Левитаненка суддя Вергопуло був змушений направити документи начальникові міліції Граненку М.М. для перевірки.

Відповідь Граненка М.М. вразила. Він надіслав нові документи і сказав: ось справжні. І для судді цього виявилось досить, аби цю тему закрити. Таким чином, головний міліціянт міста не відповів, чи були ті, надані йому, документи фальсифікованими. І ці підозрілі невизначені документи були зараховані у якості речових доказів.

На питання судді Вергопуло А.К до Войцеховської, що саме її образило у відеозверненні Левитаненка, позивачка відповіла: "Усе". Коли суддя уточнив: "Які саме конкретно фрази і вислови вас образили?"; відповідь була : "Усі". Тобто, нічого конкретного її не образило, але це суддю Вергопуло А.К. не засмутило. Він вважав факт образ доведеним.

Те, що позивачка на суді розголошувала конфедиційну інформацію стосовно Левитаненка, надаючи документи, які вона не могла отримати легальним шляхом, і те, що це ображає честь і гідність відповідача на суддю Вергопуло А.К. теж не справило ніякого враження, і він ці факти не враховував.

Як і ті образи, які лунали у бік журналіста з боку депутата Войцеховської під час засідань: "Да что вы его слушаете! Я - уважаемый человек! А он - никто!" Не рахуючись з неодноразовими зверненнями Левитаненка із проханням припинити образи в його бік, суддя Вергопуло А.К. не звертав на це уваги. Даючи змогу позивачу говорити, що їй заманеться і скільки заманеться, відповідача ж він постійно переривав, не даючи змоги висловити свою думку.

Тому у журналіста Левитаненка, як і у інших журналістів, які були присутні на цьому процесі, виникли сумніви у професійній придатності та моральній чистоплотності судді Вергопуло А.К. Вони вважають його ворогом свободи слова та вільної преси в Україні, і мають намір подати на нього скарги у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Вищу раду юстиції.

Звичайно, журналіст Сергій Левитаненко подав апеляційну скаргу в Апеляційний суд Одеської області, і сподівається, що він не буде настільки упередженим у цій справі, як суддя Вергопуло А.К. А також сподівається, що щупальця, в тому числі і фінансові, котовської влади не дотягнуться до Апеляційного суду Одеської області.

А поки маємо отаке "кривосуддя".

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги