УкрРус

Війна всередині країни: конфлікт між місцевими громадами та переселенцями

Більше року триває конфлікт на сході України. Окрім проблем захисту кордонів та деокупації, відновлення інфраструктури звільненої частини території Донбасу, продовжує загострюватись комплекс проблем, який пов'язаний з внутрішніми переселенцями.

За останніми офіційними даними кількість переселенців більше 1,35 млн. осіб, серед них майже 230 000 – діти. Ця кількість щомісяця зростає. До неї варто додати тих, хто уникає реєстрації та поневіряється територією України з розрахунку на підтримку родичів, друзів, з намірами виїхати за кордон тощо. У державі досі не запроваджено системної політики щодо розселення переселенців, їхньої реінтеграції на місцях, належної правової та психологічної підтримки. До найбільш болючих питань, які пов’язані з внутрішніми переселенцями, можна віднести наступні:

Логістика розселення та працевлаштування

Відсутні спеціальні програми, які надають можливість переселенцям знайти себе на новому місці перебування, унеможливлюють конфлікт з місцевими громадами та використовуватимуть наявні ресурси проживання для зайнятості. Мова може йти і про компактне розселення у занепадаючих селах ряду областей і, зокрема, відновлення їхнього санаторно-курортного потенціалу тощо. Натомість значна кількість переселенців у санаторіях має проблеми з відключенням води, світла, відсутністю розуміння подальших дій.

Не більше 10% переселенців змогли отримати офіційну роботу. Решта сподівається на матеріальну допомогу, в тому числі волонтерів. Найбільше випробовування чекає на переселенців після 6-ти місяців державних виплат фінансової допомоги. Якщо немає роботи, то постає питання: за чий рахунок жити далі? Вже зафіксовані злочинні дії, які були викликані відсутністю фінансових ресурсів та пояснювались бажанням "прокормити" сім’ю.

Проблемні категорії переселенців

Потрібен контроль та облік тих, хто прибуває. Численна кількість випадків порушення правопорядку пов’язана з діяльністю колишніх засуджених, до таких людей повинен бути особливий підхід, не потрібно чекати факту здійснення злочину, а вживати заходи щодо їхньої профілактики.

Не варто забувати, що рецидивісти використовують складну ситуацію в країні і вирішують свої питання звичним для них чином, зокрема, можна згадати пограбування аптеки в Ромнах Сумської області судимим переселенцем з Донбасу, пограбування АЗС у Львові донеччанином, який залишився без коштів до існування, і в такий спосіб намагався поправити фінансовий стан власної сім’ї.

Іншою вразливою категорією є люди з обмеженими можливостями: інваліди, хворі на ВІЛ-СНІД, тощо. Хтось із них потребує прийому ліків, хтось отримує тимчасове житло, яке не пристосоване для самостійного пересування тощо. Потрібні адресні програми щодо соціальної роботи з такими категоріями переселенців, мати уявлення про їхню подальшу долю чи на новому місці перебування чи подальшого переселення.

Освіта

Можливості внутрішньо переміщених дітей інтегруватися у навчальні заклади в місцях, куди вони переїхали, є обмеженими, оскільки батьки не завжди реєструють дітей у нових школах, очікуючи на подальше переселення, або сподіваючись повернутися додому. У надзвичайних ситуаціях школа набуває дуже важливого значення, оскільки вона має формувати здорову основу психічного та фізичного самопочуття дітей, сприяти подоланню психологічних травм та стресу.

Загострюються питання взаємовідносин між дітьми-переселенцями та дітьми місцевих громад. Відсутність спеціально підготовлених шкільних психологів, програм медіації може призвести до неконтрольованого зростання агресії та насильства у молодіжному середовищі. Потрібна системна робота щодо впровадження методик зняття конфліктів.

Згідно з моніторингом фонду "Відродження" 24% дітей-переселенців не зможуть отримати вищу освіту внаслідок матеріальних ускладнень батьків. Вони навіть не планують вступати до вищих навчальних закладів. Більшість таких дітей під загрозою поповнення злочинних угрупувань чи проявів різних форм девіантної поведінки. Потрібна програма соціальної роботи з такою категорією дітей, знаходження можливостей їхньої зайнятості чи навчання.

Конфлікти з місцевими громадами

Загострення рівня агресії та насильства в Україні безпосередньо впливає на відносини між переселенцями та мешканцями громад. Крім реальних фактів додаються підозрілість та упередженість у ставленні до переселенців. Відомі факти побиття переселенців у Житомирській області з-за підозр у крадіжках. Іншим прикладом є випадок на Івано-Франківщині наприкінці травня 2015 року, де скоєно жорстоке вбивство підприємця, пограбовано помешкання, а версія, що четверо грабіжників розмовляли російською мовою, досить швидко переросла в чутки, що злочин вчинений переселенцями зі східної України. Відома історія у Мелітополі, коли переселенець з Донбасу заявив, що його пограбовано і вкрадено 14 млн. гривень і 2000 доларів. Більшість пересічних мешканців звичайно не має уявлення про такі суми і у багатьох такий випадок не викликає співчуття, а тільки роздратування: чому чоловік не захищає свій край, а з великою сумою грошей втікає на мирну територію, а у цей час місцеві мешканці мусять за нього гинути в зоні АТО.

Конфлікт може стосуватися не тільки вихідців зі сходу України, але й прихильних до України кримських татар. В цьому випадку додаються релігійні відмінності, ментальні особливості. Показовим прикладом такого конфлікту є бійка між татарами та місцевим населенням у селі Нова Гребля Вінницької області. Кримські татари вимагали закрити клуб, почали патрулювати вулиці вночі, вимагають від місцевих жінок певних норм поведінки та культури одягу, натомість місцеві мешканці не розуміють, чому чужинці встановлюють свої "правила" життя, б’ють їхніх дітей та отримують при цьому матеріальну допомогу за рахунок місцевого бюджету. Такі побутові чвари можуть виявляти неабияку небезпеку. Багато з представників тих же татар володіють зброєю, використовували її при "розборках" з місцевими мешканцями, а щодо спільних засідань, то в значній кількості випадків люди не володіють культурою діалогу, не здатні навіть вислухати опонентів.

За таких умов необхідно терміново утворити єдиний недержавний координаційний центр, в якому буде зосереджена вся аналітика, всі дані про переселенців в Україні та за її межами. Тісно співпрацюючи з профільними міністерствами та відомствами, але позбавлений бюрократичних зашморгів, такий центр легше опрацював би інформацію щодо потреб переселенців та швидко пропонував би дієві методики вирішення назрілих питань, в тому числі із залученням міжнародної допомоги. Близько року лунають заяви про необхідність створення координаційного центру, однак зрушень немає.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги