УкрРус

Гроші з повітря: інший бік Паризької угоди

22 квітня Володимир Єльченко, представник України при Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку, підпише положення Паризької угоди зі збереження клімату. Новий документ має замінити попередню угоду - Кіотський протокол, що нині регулює викиди в атмосферу парникових газів. Як Україна може заробити на боротьбі з кліматичними змінами?

Заробили, та не вміємо використовувати

Україна встигла скористатися вигодами Кіотського протоколу. Угода давала можливість заробляти на скороченні викидів парникових газів не тільки державі, а й приватним компаніям. Держава торгувала надлишком дозволів на викиди, які отримала за рахунок значного падіння обсягів виробництва (AAU - Assigned Amount Units). А от представникам приватного сектору економіки довелося самостійно шукати, як фінансувати проекти, спрямовані на зменшення викидів парникових газів і, відповідно, отримання верифікованих та сертифікованих одиниць скорочення ERU - Emission Reduction Units).

Однак гроші, отримані від продажу дозволів – а це близько 800 млн. дол. від Японії, Іспанії та Світового банку - Україна так і не використала сповна. Зокрема, у квітні 2016 року довелося повернути близько 5 млн. дол. з цієї суми Японії. Попри "безкоштовний" характер таких ресурсів уряд довго не міг зрозуміти, що витрачати такі кошти на виплату пенсій чи соціальної допомоги не можна. А покупці дозволів будуть вимагати підтвердження цільового використання грошей. В іншому випадку спеціальний орган ООН не зможе зарахувати придбані одиниці скорочення викидів на рахунки цих країн. Водночас низький рівень поінформованості громадян часто призводив до того, що місцеві політики приписували собі до здобутків ремонт чи утеплення дитячих садочків, шкіл та лікарень, які відбувалися за рахунок залучених від продажу AAU коштів.

Не завжди прозоро і чесно реалізовувалися проекти і на рівні приватних підприємств. ООН шкидко втратив довіру до якості наших проектів, тож підтвердження по ним відбувалося по так званому "довгому шляху" (через Рамкову Конвенцію ООН зі зміни клімату - РКЗК). Реалізація проектів за даним напрямком дозволила виручити нашим підприємствам мільярди доларів. Проте вони суттєво не покращили рівень енергоефективності вітчизняної економіки та не розвинули відновлювану енергетику.

Енергоефективність для українського бізнесу: смерть чи нові можливості?

У новій угоді наголос робиться на третьому механізмі, який містився у Кіотському Протоколі, а саме - запровадження системи торгівлі дозволами на викиди парникових газів (EST - Emission Trading Scheme). Даний механізм передбачає не тільки можливість продавати надлишкові одиниці, а й накладає на підприємства-учасників зобов’язання у випадку нестачі таких дозволів купувати їх на ринку. Для українських підприємств це може бути вироком, оскільки призведе до додаткових витрат. А за них вже доведеться розраховуватися споживачам - через зростання цін.

З іншого боку активне впровадження відновлювальних джерел енергії на підприємствах може стати і рушієм подальшого розвитку. Скорочення викидів парникових газів в такому випадку дасть можливість продавати надлишок дозволів на викиди та залучати додаткові кошти.

У відповідності до Паризької Угоди мова йде про запровадження такого механізму в цілому світі і створення світового ринку торгівлі надлишком дозволів до 2020 року. Водночас Україна має відповідні зобов’язання в рамках Угоди про Асоціацію з ЄС. У відповідності до них, наша країна повинна вже у 2017 році запровадити такий же механізм у національному масштабі. Без цього кроку виконання зобов’язань в рамках Паризької Угоди видається доволі примарним. Все це пов’язано із зволіканням з імплементацією Директиви 2003/87 (регулює функціонування EU ETS - European Union Emission Trading Scheme), що, у свою чергу, не дає можливості запустити пілотні проекти і відкалібрувати майбутню систему торгівлі в межах усієї країни.

Найбільший інтерес у країн, що збираються підписати нову кліматичну угоду, викликало питання джерел фінансування проектів, необхідних для виконання взятих на себе зобов’язань. Це не є дивним, оскільки обсяги необхідних ресурсів вимірюються десятками трильйонів, які точно не по силам державним фондам. Проте протягом останніх років фінансовий ринок розробив ряд нових фінансових інструментів, які дають можливість залучати відносно дешеві ресурси на тривалий строк (наприклад, зелені облігації - Green Bonds). Наявність гарантій з боку фінансового ринку дає впевненість всім підписантам угоди стосовно доступності необхідних для досягнення поставлених цілей ресурсів.

Україна ж має унікальний шанс отримати вигоди від впровадження механізмів нової кліматичної угоди, зробити черговий крок для позбавлення залежності від імпорту енергоресурсів. Та чи скористається вона цією можливістю? Можна взяти в руки вудку і ловити рибу, а можна просто розповідати всім, що ти – рибак….

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги