Блог | Небезпечнішим за вогонь ворога є тільки коли тобі в спину стріляють свої
У попередніх своїх нотатках про передумови відродження вітчизняної нафтопереробки я згадував про необхідність диверсифікації постачань та маршрутів транзиту нафти. Росія докладала і докладає величезних зусиль для блокування диверсифікації постачань енергоресурсів, в т.ч. – нафти, в Україну.
Десятиріччя чиновники і політики ( вірніше – політикани) різного гатунку на кошти українських платників податків проводили на цю тему конференції, їздили у безкінечні відрядження по розкішних столицях, приймали всілякі комюніке, проводили засідання із диверсифікації у мальовничих курортних містечках та у інший дуже комфортний для себе спосіб освоювали державні кошти під гаслом диверсифікації постачань та транзиту нафти. Фактом ,однак, залишається те, що на фоні згаданих "марлєзонських балетів" тільки мені і моїй команді за кілька років вдалося зробити для енергетичної безпеки держави і диверсифікації постачань нафти те , чого ніхто і ніколи до того і близько не зробив.
По-перше, наша команда здійснила історичний аверс нафтопроводу Одеса- Броди і вперше забезпечила його роботу в європейскому напрямку. З басейну Чорного моря з використанням свопових схем легка каспійська нафта транспортувалася у північно-західному напрямку НПЗ Білорусі та західної України на "НПК Галичина" та "Нафтохімік Прикарпаття"
Низка чинників, і в першу чергу, шалений тиск Росії на Мінськ та величезна залежність останнього від російських кредитів та енергоресурсів, смерть венесуельського президента Чавеса, на особистості якого значеною мірою грунтувався успіх цих постачань, та інші обставини не дозволили розвинути цей проект і через певний час його було згорнуто.
Разом з цим, проект засвідчив комерційну перспективність аверсу, його технологічну спроможність, гнучкість і багатоваріантність аверсу з точки зору цільових ринків, обмежились "всесилля" Москви беззаперечно блокувати диверсифікацію постачань нафти через Україну.
Іншим проривом в цій сфері стала розбудова моєю командою нового маршруту постачання нафти на Кременчуцький НПЗ. Вперше після багатьох років російської сировинної блокади завод зміг отримувати і переробляти нафту неросійського походження , що надходила з басейну Чорного моря через Придніпровські магістральні нафтопроводи.
І це було реалізовано попри вкрай несприятливу цінову кон’юнктуру, супротив провідних трейдерів, які побоювались розлючити Москву і втратити свій доступ до російських експортних потоків, та, м’яко кажучи, за відсутності особливої підтримки з боку українських чиновників. Наприклад, кількарічні наполегливі спроби добитись від Мінтрансу зменшення портових зборів до загальноприйнятого в регіоні Чорного моря рівня для підвищення конкурентоспроможності українських маршрутів не дали результатів Чому? Дивись мої попередні нотатки.
Ці та деякі інші фактори через деякий час призупинили постачання за вказаним маршрутом. Однак я переконаний, що це виключно тимчасові обставини і за наявності професійної команди, цілеспрямованого менеджменту і державницького підходу міністерств та відомств цей та інші напрямки диверсифікованих постачань та транзиту будуть відновлені та успішно розбудовані. Така наша робота відчайдушно блокувалися росіянами. Нажаль виявилося, що подолати їх супротив було легше, ніж протидію внутрішню. І все це на фоні того, що диверсифікація постачання та транзиту нафти в умовах російської нафтової блокади має ключове значення для виживання залишків української нафтопереробки.
"Ну і біс з нею, з національною нафтопереробкою",-пробормоче чиновник – "кращий карманний приятель" трейдерів іноземними нафтопродуктами. Або , як в анекдоті, такому, нажаль, характерному для розуміння ситуації на українських НПЗ "Доктор, доктор, а я выживу? - А шо, без этого никак?"
