Блог | Російська осінь
Ми мали російську весну, яка ознаменувалась так званими Донецькою і Луганською народними республіками. Зараз триває українське літо, логічним завершенням якого мала би стати ліквідація цих терористичних новоутворень. Але чи не найбільше випробування, схоже, чекає на Україну під час російської осені, яку в тій чи іншій мірі анонсує Кремль.
Терплять крах плани Путіна не лише щодо Євразійського союзу, бо без України той втрачає будь-який сенс, а й щодо так званої Новоросії. Стає очевидним, що Донбас від самого початку не був потрібний Кремлю. Занадто дорогим у буквальному розумінні цього слова виявився Крим. Донеччина і Луганщина просто були би не під силу російському бюджету. Тому зараз Путіну простіше знищити Донбас у буквальному розумінні цього слова, переклавши провину на "хунту", раз не вдалося від самого початку зробити проросійськими Харківську, Запорізьку і Дніпропетровську області, в яких зосереджений потужний промисловий потенціал.
Російська осінь може розпочатися з Криму. Сюди вже з’їжджаються донбасівські недобитки, підтягуються свіжі сили. Саме з Криму існує потенційна загроза для Одеської, Херсонської, Миколаївської областей, складових пресловутої Новоросії. Звичайно, Путін триматиметься до останнього на Донбасі, надсилатиме туди російських найманців, у тім числі з регулярних військових частин, на тлі переговорів, виступаючи в ролі "миротворця", але ця територія є для нього втраченою, бо більш перспективним у його розумінні є розхитування саме південних областей. Не виключено, що й тут він застосовуватиме метод руйнації, звично звинувачуючи в цьому "хунту". Це потрібно йому для остаточного виснаження України. Тому російські фашисти саме з Криму можуть нанести по Україні вирішальний, як вони вважають, удар.
Помилковою, як на мене, є теза про те, що із завершенням антитерористичної операції на сході Україна зможе спокійно зітхнути. Насамперед цю операцію ще слід завершити – і бажано до настання осінніх дощів і холоднечі. Сподіватися, що Путін на цьому зупиниться, теж не слід, адже кремлівські стратеги не приховують, що кінцевою їхньою метою є Київ. Причому видимо поспішати з втіленням своїх планів у життя вони не будуть. Їм потрібна слабка, залежна й зруйнована Україна, яку в такому стані не зможуть підтримувати США та Європа, бо для цього знадобляться мільярди й мільярди – можливо, навіть не впродовж багатьох років, а десятиліть. За таких обставин, мріють кремлівські стратеги, Україна радо погодиться на будь-які умови Росії зокрема та Євразійського союзу загалом.
Осінь, яку вже охрестили російською, несе й внутрішні ризики для самої України. Ми всі змучились від війни – як фізично, так і морально. Другої антитерористичної операції – цього разу на сході – можемо й не витримати. Насамперед бракуватиме матеріальних ресурсів для зміцнення боєздатності. З іншого боку, загостряться житлово-комунальні проблеми. Люди на собі відчують значне подорожчання тарифів на газ, воду, світло, тепло, коли просто не вистачатиме зарплат і пенсій. На тлі відсутності будь-яких економічних реформ це може дорого коштувати нашій обороноздатності. Бунт в тилу – серйозна справа. Нинішні акції щодо третьої хвилі мобілізації чи ротації в зоні АТО можуть виявитися квіточками порівняно з майбутніми ягідками в сфері ЖКГ.
Іншими словами, ми повинні бути готові до того, що російська осінь може суттєво ускладнити існування України як незалежної держави. Однак кремлівські яструби повинні затямити, що вслід за російською весною прийшло українське літо. А за російською осінню неодмінно настане українська зима. Саме взимку був зметений режим Януковича.
Російська осінь не є фатальною, і події можуть розвиватися за іншим сценарієм. Кремль терпить стратегічну поразку, хоча може перемагати тактично. Головне, щоб Україна не множила своїх помилок. Українці вже вміють долати страх, а це стало основною несподіванкою для Росії, яка через власний страх може наробити ще багато бід.
