УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Андрей Лозовой
Андрей Лозовой
Народный депутат Украины

Блог | Пелагея. In memoriam

Пелагея. In memoriam

Рівно 24 роки тому померла моя прабабуся Пелагея Андріївна Караваєва (з дому Бондаренків).

Вона дуже тішилась, що мене назвали Андрієм, хоча мій батько хотів назвати мене Іваном.

Я був зовсім малим, але добре її пам'ятаю. Бабуся Жанна водила мене в лікарню до неї, а потім ми йшла до зупинки - і вона плакала, стараючись стримувати сльози, мені не кажучи, що її мама смертельно хвора...

*** Баба Поля походила з відомого на тодішній Катеринославщині кулацького роду Бондаренків, але дитинство провела у злиднях, бо фактично все забрали червоні у 1917.

У 5 років залишилась без мами - моєї прапрабаби Домни. І стало їй, маленькій, зовсім непереливки...

Читайте: Почему стоит ждать того самого человека

Мій прапрадід Андрій переїхав у інше село, далі від іншої рідні, тяжко працював у колгоспі або на заробітках - і світу білого не бачив. Певно, навіть не знав, як дружина ставиться до малечі...

А мачуха ображала Полю, била, любила лише своїх дітей. Вся освіта Пелагеї Андріївни - півтора роки школи. Затим мачуха сказала: "Нічого більше вчитись, працювати хто буде?!" - і доручала падчериці, попри вік, найважчу роботу по господарству. Незважаючи на такі "університети", чогось у житті вона досягла, але про це згодом...

Відверті знущання мачухи, життя впроголодь, дитинство не з іграшковою лопаткою у пісочку, а з лопатою у городі - все це не закарбувало в душі Пелагеї злобу на людей. Вона була дуже доброю. Ба більше, до скону дружила із зведеною сестрою Юлією.

*** Від такого чорного життя років у 17 втекла з дому і поїхала у райцентр Михайлівку Запорізької області, де влаштувалась прибиральницею і познайомилась зі своїм першим чоловіком Федором. Народила двох дітей - Таїсію і Олександра.

Прийшла біда - відчиняй ворота: помер від незрозумілих хвороб у півторарічному віці Сашко, через якийсь час померла молодша Тая, який був всього рочок, вигнали з роботи, покинув чоловік...

Розрадити свій смуток Поля намагалась тяжкою працею. Це кінець 30-тих років, на Донбасі розвивалась вугільна галузь, не вистачало робочої сили - і багато молодих людей їхало туди на заробітки. Поїхала і моя прабабця, де познайомилась з охоронцем на шахті, членом Комуністичної партії, моїм прадідом Іваном Івановичем Караваєвим.

Читайте: Любовь и деньги. С небес - на землю

Прожили душа в душу аж до його смерті у 1970 році. Гра долі: його лікуючим лікарем була гематолог Рівненської обласної лікарні, моя бабуся по іншій лінії Людмила Панасівна Карп'юк, вже, на жаль, теж спочила у Бозі. Світ тісний навдивовиж.

*** Почалась Друга світова війна. Іван пішов на фронт. Повернувся з нагородами, зокрема медаллю "За оборону Кавказу". Їх донька, моя бабуся Жанна (дай їй Боже здоров'я і многая літа) почасти згадує: "Жили ми на Луганщині, на той час - у Лисичанську. Тато прийшов з війни і цілий рік не міг знайти роботу. Пішов у райком партії. Сказали, що допомогти не можуть. Він нагадав, що був на фронті, на що почув: "Так не ми ж тебе туди посилали...".

Дід прийшов додому. Розпалив пічку - і кинув туди свій партквиток.

І стало на світі на одного комуніста менше...

*** Баба Поля пережила Голодомор 1947 року на Луганщині. Це було настільки страшно, що вона боялась про це згадувати до самої смерті.

Знову зі спогадів моєї бабусі Жанни: "Ми з мамою ходили в поле збирати колоски, мама казала: "Як тільки почуєш, що десь поряд стукочуть кінські копита - чимдуж біжи в ліс і ховайся, де я - не дивись, бо на коні сидить злий дядько, який буде тебе бити тебе батогом. Почуєш, що зловив і б'є мене - все одно, біжи в ліс...".

*** Потім вони втекли від Голоду на Західну Украіну, у Рівне.

Читайте: Очнись! Если долго не слышишь, уроки будут жесткими

Там Пелагея Андріївна як для людини з освітою у півтора класи школи побудувала фантастичну кар'єру. Дуже нею горжусь.

Спочатку працювала посудомийкою, далі - так би мовити барменом у наливайці, затим - офіціанткою у ресторані, а потім - навіть поваром.

Але повар у нормальному закладі мусить бути увесь день на ногах, а з ними якраз почались проблеми - і все подальше життя баба Поля торгувала морозивом в Рівному біля пивзаводу.

І дуже плакала, якщо товар танув - переносних холодильників у них в ті роки не було. Але як раділи діти по сусідству, коли тьотя Поля приносила їм трьохлітрові банки з талим морозивом...

Пелагея Андріївна дуже любила жовті квіти. Вибачте, бабуню, що сьогодні не в Рівному і не зміг Вам їх принести. Обов'язково виправлюсь в найближчий час. Спіть спокійно...

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...