УкрРус

Світ агресорів і зрадників

Чим далі, тим більше переконуєшся, що наш світ не просто тупий і недалекоглядний, а тупий і недалекоглядний до безкінечності. Якби то було інакше, то він розвивався б інакше. І цілком можливо, що ми вже б мали рай на землі. Спрямований в розумне русло розвиток розкрив би досі непізнані можливості океану і всесвіту, урятував від невиліковних хвороб, привів би до ситного і заможного життя усе людство.

Та судячи по історії світового суспільства минулій і навіть сьогочасній, цього раю нам не дочекатись ніколи. Швидше усього ми ще більше наблизимося до пекла. Таким він вже є чи еволюційний, чи революційний наш поступ. І всі досягнення людського розуму врешті-решт приводять до найжахливішого фіналу.

Основними явищами органічної природи є початок і кінець, життя і смерть. Це стосується і людства. І попри усі якості цього життя, постійного його поліпшення, якого пізнає особливо розвинутий світ, все ж в кінцевому підсумку перемагає смерть. Маю на увазі не звичайну природну, а смерть насильницьку, масову. Науково-технічний прогрес призвів від вирощування гранатів до виробництва гранат, від масового виробництва товарів широкого вжитку до засобів масового ураження, врешті-решт до ядерної зброї, якою не проти погрозливо похизуватися окремі з тих, хто нею володіє.

Поряд з цим все більшого поширення набуває така моральна вада, як непорядність. Зародившись у поведінці окремих людей з негативними нахилами, вона з розвитком суспільства і його комунікації, нині стала загрозою для усього людства. Як інакше можна оцінити діяльність таких світових лідерів, як США, Великобританія та Росія, що підписали Будапештський меморандум щодо гарантій незалежності України і недоторканості її кордонів в обмін на її відмову від ядерної зброї? Остання з них навіть почала втручатися у внутрішні справи, повела війну проти обез’ядернілої України. Що ж інші гаранти? А нічого. Навіть переконавшись, що їхні попередження та санкції щодо агресивної Росії ніякої користі не дають, що й надалі тисячами гинуть українці, а кордони з боку Росії вже давно доторканні і землі, що належать Україні, постійно зменшуються, далі простого попліскування язиками не йдуть. Навіть тоді, коли український президент привселюдно заявляє, що українці не мають власних можливостей, щоб повернути вже окуповані території. Що в такому випадку мають робити справжні порядні гаранти? Та зразу ж, як вступила ворожа нога на гарантійну територію, грудьми стати на її захист. І грізно дати відсіч порушнику "конвенції". Тобто, прощай Паніковский.

Що ж роблять наші "гаранти"? Що й всі непорядні. Одні відкрито нападають і вбивають нас, другі навіть зброї не дають на наш захист, по-страусячи ховаючи голову у пісок, щоб лише з ними нічого не трапилося.

Чесно, тут позаздриш навіть Північній Кореї, яка хоч погана і препогана, але зброю має свою і оборону тримає так, що жоден ласий на неї не заздриться. Без усяких зарубіжних гарантів. І це, визнаємо, позитивний приклад.

Сьогодні інакше дивлюся на наш без’ядерний світ, на тих, хто рвався і рветься до ядерної зброї. Якщо можете, то озброюйтесь. І хай все горить, обсипається попелом. Адже яка вам різниця до долі усього світу, якщо особисто ви ще до трагедії цього світу, особисто ви з "ласки" якоїсь Росії ще раніше згорите у пекельному вогні разом з усіма "чадами і домочадцями".

З дитинства кожного з нас, як і цивілізованих європейців та американців, вчили любові до свободи, ненависті до окупантів. Вчили не лише вчителі та книги. Вчила й історія на своїх прикладах. Особливо недавня, коли східноєвропейські країни навіть з кров’ю звільнялися від радянського іга. Нині ж багатьом із них неначе попелом засліпило очі. Росіяни у переважній більшості схвалюють окупацію України. Для них вже перевернувся світ. Чорне це біле. Свобода це рабство. Окупація це звільнення. І пруть та пруть в Україну. З танками й автоматами. Чеський і угорський прем’єр-міністри Орбан і Земан виступають за Росію і проти України, не сприймаючи навіть очевидного факту окупації. Голова Європарламенту Шульц заявляє, що не потрібно проти Росії уводити нових санкцій, бо й існуючих вже достатньо. Це коли все більше проливається української крові і все більше відбирається в неї територій. Так і хочеться побажати йому особисто щось таке з бідою та санкціями, коли б він криком кричав, що біда, а поряд хтось молов йому, що не хвилюйся, бо є санкції. І навіть прем’єр-міністр фінського уряду проти військової допомоги нам. Вважає, що теж варто обмежитися діючими санкціями. Тобто тими, які не діють. Невже і цього політика не вчить власна історія, що саме Фінляндію врятували від другої спроби радянської окупації в 1941 році не якісь там санкції, а німецькі війська (тобто збройне втручання), які несподівано напали на Радянський Союз. І хоч приклад здається недоречним у зв’язку з очевидною агресивністю самої фашистської Німеччини, але факт залишається фактом: свободу фінам захистили німецькі війська. Невже тодішні радянські і німецькі реалії нічим не нагадують нинішні російські? А чехам, а угорцям? І взагалі усім європейцям нічого колишнього не нагадують нинішні дії російських військових та політиків? Як, наприклад, аншлюс Австрії, віддухопелення тих же чехів і поляків на прикордонні з Німеччиною. Чи навіть звільнення їх не тільки від проклятих фашистів, а й від їхньої незалежності. І неважно під якими гаслами відбуватиметься в майбутньому це "звільнення" – чи то від капіталістичної загрози, чи "національно-нацистської"( української, можливо далі й від угорської, чеської, польської, французької і т.д.). Завжди знайдеться якийсь привід, щоб обґрунтувати агресію. Найгірше, що є і будуть в різних країнах особи, які підтримуватимуть ці гасла. Всупереч очевидному, логіці та справедливості. Хто вони? Вони на виду. Це ті, хто зараз і виступає усупереч очевидному, логіці та справедливості. Це – вороги свободи. Як правило, спонукає їх до неправедних дій особиста корисна мета. Їх безліч у вільному світі, тих, хто продається Росії з власних корисних, політичних мотивів, спроб підло зіграти на труднощах агресора, коли його презирає увесь світ. Так було з продажними комуністичними партіями, які скрізь у світі, за винятком Радянського Союзу та нині Росії, працювали і працюють проти своїх країн і народів. В Росії ж вони працюють проти власного народу, але на догоду владі. Є відомі запроданці і в Німеччині, і навіть у Сполучених Штатах, для яких важливо лише, щоб самим було добре, але ніскільки не турбує те, що й їхні країни опиняються під воєнною загрозою. Великі сумніви викликає діяльність на нашій території ОБСЄ, інспектори якої переважно росіяни і відповідно різні ситуації трактують на догоду агресору. Мабуть, після останніх мінських подій, до запроданців варто зарахувати тих же Меркель і Олланда, які, вважай, здали Україну на поталу її ворогу. Тепер і гадай, чому вони вперлися в ситуацію, до якої не мають жодного відношення. Адже не вони підписували Будапештський меморандум. Тепер же нам варто лише поспівчувати своїй державі і нашому президенту, який мав крутитися перед ворогами, як чорт на рожні, і капітулювати в ряді важливі питань. Хіба б так з нами б поводилися Путін і ті ж німце-французи, якби ми були по-сучасному озброєні. Чи хоч би так, як були до Будапештського меморандуму.

І, як правило, агресор, хоч і тимчасово, але перемагає. А потім?.. Вогонь, що розпалюється, пожере й запроданців. Вони, правда, ще поживуть ласо за рахунок Росії, не гидуючи тим, що щедрі хабарі отримують від здирств з бідного поневоленого злочинним режимом народу А яка нам користь, якщо ми до омріяної перемоги добра над злом ризикуємо і не дожити? І яка користь світу, який через непорядність своїх політиків, користолюбців, ворогів свободи сам опиниться на звалищі чи попелищі історії?

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги