Блог | Виборці показали "жовту картку" українській політиці
Зараз лунають спроби порахувати і визначити, хто переміг на місцевих виборах та, зокрема, під час голосування у другому турі виборів 15 листопада на посади міських голів ключових міст України. Хтось вважає, що перемогла влада, хтось повідомляє про перемогу проєвропейських демократичних сил...
Насправді питання партійної приналежності нових міських голів – суттєве, але зовсім не визначальне.
Визначальним, на моє глибоке переконання, є фактор не відносного, а абсолютного ігноруваннябільшістю громадян України факту виборів міських голів у головних містах країни.
Подивимось на офіційну статистику Центральної виборчої комісії щодо явки виборців на дільницях в день голосування, 15 листопада 2015 року.
Маємо ситуацію, коли навіть у регіонах, де перемогли представники влади, вони все одно не спромоглися забезпечити явку виборців хоча би більше 30%!
Тобто, це означає, що вибори проігнорували:
- у Києві - майже 71,65% громадян;
- на Вінниччині - майже 72% громадян;
- на Житомирщині – 70,49% громадян;
- на Кіровоградщині – 72,85% громадян;
- на Херсонщині - 79,48% громадян;
- на Черкащині - 72,74% громадян;
- на Буковині - 70,81% громадян;
- в решті областях – більше 60% населення.
Проблема навіть не в обмеженій суспільній легітимності нових міських голів, хоча і це є дуже показовим.
Так, для прикладу: за мера Києва Віталія Кличка, якщо порахувати, проголосувало лише 18,8 % від загальної кількості киян ("за" у другом у турі проголосували 66,5% із тих, хто прийшов на дільниці (28,35%). За мера Вінниці Сергія Моргунова проголосували 17,6% усіх вінничан ("за" - 63% при явці 28,02%), а за мера Черкас Анатолія Бондаренка – лише 13,3% черкащан ("за" - 49,1% при явці 27,26%).
І таких міських голів від "абсолютної меншості" українських міст є більшість!
Проте, складнішою проблемою є, на мою думку, проблема ПОКИ ЩО ТИХОГО ПРОТЕСТУ громадян проти не лише нинішньої влади, а - політики загалом.
Адже другий тур місцевих виборів засвідчив, що у деяких випадках більше 70%, а у деяких – більше 60% громадян (тобто – абсолютна більшість громадян по всій території України), проігнорувавши ці вибори, вважають, що обидва варіанти кандидатів є недобрими, і вони не сподіваються на краще життя у разі перемоги тої чи іншої політичної сили.
Серед аргументів такого "тихого протесту" більшості громадян є також відсутність реальної дискусії про місцеві проблеми і її підміна політичним протистоянням загальнонаціонального рівня. А також – наявність у містах великої кількості бідних громадян, які переймаються вирішенням власних побутових проблем, а точніше, знаходяться у стадії виживання, а тому їм зараз - не до "високої" політики.
Отже, якщо загально підсумувати, я би сказав, що результати виборів 15 листопада – це неприємний симптом поки що "тихого протесту" більшості громадян України стосовно діяльності всієї системи української влади та всіх політиків.
Якщо влада і загалом політичні сили не змінять стратегію і характер своєї діяльності, то, очевидно, що цей "тихий протест" може набути вже якісно інших ознак.
