УкрРус

М’янма - одна з найбідніших країн, яку ми проїхали

М’янма – дуже колоритна країна з помітними контрастами, саме те, що ми любимо. Тут убогі бамбукові людські оселі, що часто нагадують звичайні халупки для худоби стоять поруч з розкішними буддійськими храмами-пагодами. Ось типова картина сільської місцевості цієї країни.

Буйна, дика й екзотична рослинність, у якій потопає з десяток бідних халупок-хаток, поруч біля них бігають обдерті, але щасливі діти, ходять красиві жінки в довгих прямих традиційних спідницях, обличчя яких обов’язково намащене власноруч виготовленою косметикою, а на головах їхніх конусні, з широкими полями бамбукові капелюхи або ж якийсь посуд чи клунки.

Місцеві чоловіки чи то працюють, чи то просто сидять і курять свої натуральні велетенські сигари: хтось поганяє волів у полі, хтось їде на дуже древньому возі з велетенськими дерев’яними колесами, запряженому буйволами, хтось просто сидить в так званому кафе і поїдає місцевий суп, мухінгу…

І раптом серед того всього простого сільського життя виростають золоті куполи пагод. Храм видно з далеку, такий він пишний і яскравий. А золота там стільки, що сліпить очі! Часто храми будують на пагорбах чи скелях, аби цей велет височів над усією землею.

Пагоди, наче старі діди, стережуть село, містечко, інколи просто якусь святу гору. В храмах цих живуть монахи з поголеними головами і обгорнуті бордовою чи помаранчевою тканиною, місцеві прихожани завжди підтримують тут чистоту та порядок. В пагодах своє життя: розмірене, спокійне, легке.

Напевно, М’янма - це одна з найбідніших країн, яку ми проїхали, але яка однозначно полишає приємні спогади. Склалося враження, що це сільська країна, а села невеличкі і виглядають дуже бідно та просто. Люди у них живуть часто в малюсіньких бамбукових хатинках, сплять просто на підлозі, застеливши її місцевим плетеним килимом. Ці хатинки-халупки не мають звичних нам засклених вікон, не мають звичних нам дверей, а дахи в них зі звичайного пальмового листя. Ну, хіба що багатші можуть покрити свою хату якимось металом.

Зазвичай дверима є фасадна стіна, яку зранку піднімають і вона стає дахом, а на ніч її просто опускають, тобто забирають палиці, які її вдень підпирають. Зазвичай в селах, де багато водойм, хатки стоять на дерев’яних палях, заввишки приблизно метр-півтора над землею. Часто хата є не лише оселею для життя та відпочинку, а й магазинчиком чи їдальнею для місцевих. А ще – і це нас часто дуже смішить – яка б не була примітивна, убога і обдерта хата, в ній нерідко є телевізор, по якому крутять місцеві безкінечні серіали.

Практично кожен ґазда в цій країні має пару волів і невеличкий дерев’яний віз з велетенськими дерев’яними колесами. А кожна господиня тримає курей та у всьому допомагає своєму чоловікові.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги