Блог | П'ять небезпек ухвалення спецзакону про протести в Україні
Нещодавно в Верховній Раді був зареєстрований черговий проект спеціального закону про мирні зібрання в Україні - вже, якщо не помиляюсь, чотирнадцятий за роки незалежності України. Лобісти ухвалення декількох його попередніх версій майже не змінилися, і, як і в часи Януковича, намагаються за допомогою парламенту легалізувати зручний інструмент придушення будь-якої політичної чи громадської опозиції для вже нової правлячої верхівки. Годі й казати, що якби навіть попередня м’якіша версія законопроекту №3587 з оманливою назвою "Про гарантії свободи мирних зібрань" свого часу була проголосована, то Євромайдани були б вчасно придушені в зародку.
Законодавча ініціатива власне пропонує узаконити порядок організації і проведення зібрань, а також низку обов’язків для їх учасників і організаторів. Коротко про п’ять головних небезпек проекту спецзакону про НЕсвободу зібрань №3587:
1. УЗАКОНЕННЯ СИЛОВИХ РОЗГОНІВ ЗІБРАНЬ.
Нацполіція, Нацгвардія та інші правоохоронні органи на власний розсуд визначатимуть, чи "втратило зібрання мирний характер" і озвучуватимуть час, за який люди мусять розійтися (ст.18 3587). Потім силовики зможуть затримувати та силоміць розганяти усіх без розбору протестувальників за "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі" чи "опір представникові правоохоронного органу" (ст.185 КУпАП, ст.342 ККУ). Достатньо буде декількох провокаторів на мирному зібранні чи вигадки про них, щоб почати процедуру силового розгону і цілком законно застосовувати силу до навіть мирних протестувальників, які просто не слухаються. Якщо людей буде мало – будуть затримувати і пакувати в автозаки, якщо трохи більше – бити на бігу і потім брехати на суді, що відбувався "опір правоохоронцю".
Читайте: Ничего не изменилось: социологи рассказали о протестных настроениях в Украине
Нагадаю, що зовсім нещодавно такі дії міліції спричинили Революцію Гідності. А чинне законодавство України не дозволяє силових розгонів мирних зібрань та застосування невибіркового насилля – правоохоронці мають право реагувати лише на конкретних правопорушиків.
2. УЗАКОНЕННЯ "ДЕДЛАЙНУ" ДЛЯ ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО ЗІБРАННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ЗАБОРОНИ В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ.
Організатори і учасники зібрань зобов’язані будуть повідомляти про зібрання не пізніше, ніж за 48 годин до початку (ч.1 ст.7 3587). "Дедлайн" в 48 годин при невдалій судовій реформі - яка ще навіть не починалась - та децентралізації призведе до збільшення кількості політично вмотивованих судових заборон зібрань за політичними вказівками місцевої або центральної влади. Проект уточнює конституційні підстави для судових заборон (ст.16 3587), але це може призвести лише до уточнених шаблонів заборонних рішень. Суд також отримає нові законні підстави заборонити мирне зібрання в будь-який момент до і після початку зібрання за наявності "обставин, які зумовлюють необхідність звернення до суду" (абзац 4 ч.1 п.п.б п.1 ч.2 розділу "Прикінцеві і перехідні положення" 3587). Все це призведе до збільшення кількості затримань (в т.ч. силових) за невиконання рішень суддів, адміністративної чи кримінальної відповідальності протестувальників (п.4 ч.2 ст.6 3587, зміни 3587 в ст.185-1 КУпАП, ст.382 ККУ). Несвоєчасність повідомлення про проведення мирного зібрання зможе буди додатковою підставою для судової заборони зібрання (ч.7, ч.2 ст.16 3587).
Читайте: Украинцы рассказали, пойдут ли они на досрочные выборы и акции протестов: соцопрос
Нагадаю, що з часів ухвалення Конституції України жодного законного "дедлайну" на території країни не існує - про мирні зібрання можна повідомляти владу в будь-який час до їх початку, і ніяких катастроф при цьому не ставалося. А чинний Кодекс про адміністративне судочинство України гарантує, що без судового розгляду мають залишатися позовні заяви органів влади про обмеження права на мирні зібрання, які надійшли в суд в день проведення зібрання, або після цього (ч.2 ст.182 КАСУ). Щоправда, не всі судді цієї норми Кодексу дотримуються.
3. "НЕБЕЗПЕЧНІ" ЗІБРАННЯ БЕЗ ПОВІДОМЛЕНЬ - ПРОТИЗАКОННІ.
Нацполіція, Нацгвардія та інші правоохоронні органи на місці вирішуватимуть, чи мають люди право проводити зібрання без попереднього повідомлення, бо "спонтанні" зібрання мають два критерії - "невідкладність" і "неможливість повідомити в строк" 48 годин (п.5 ч.1 ст.1 3587). Люди будуть змушені проводити зібрання лише у встановлених спецзаконом рамках (п.1 ч.3 ст.6, п.1 ч.2 ст.5, пп.2 ч.2 ст.18 3587), тому через "неспонтанність" зібрань без повідомлень правоохоронці зможуть затримати людей за "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі" чи "опір представникові правоохоронного органу" (ст.185 КУпАП, ст.342 ККУ). Не всі протестувальники пройдуть політично вмотивовану перевірку на "спонтанність". А особливо важко буде щось доводити правоохорнцям, якщо люди все одно вийдуть на протест після судової заборони (зміни 3587 в ст.185-1 КУпАП, ст.382 ККУ). До того ж, для такої заборони також зможе буди додатковою підставою відсутність повідомлення про проведення мирного зібрання (ч.7, ч.2 ст.16 3587).
Читайте: Протесты в Черкассах обернулись жестоким избиением активистов
Нагадаю, що зараз ч.1 ст.22 та ч.2 ст.58 чинної Конституції і так гарантують проведення зібрань без повідомлень. Щоправда правоохоронці не завжди розуміють зміст цих статей.
4. ПОТУРАННЯ БАЙДИКУВАННЮ ПРАВООХОРОНЦІВ ТА МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ.
Згідно з текстом законопроекту, правоохоронні, інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, як і раніше, лише чекатимуть на повідомлення про мирні зібрання від їх організаторів (ст.13 3587), і не матимуть жодного обов’язку на рівні законів України організувати свою роботу для самостійного пошуку інформації про проведення зібрань, зокрема, за допомогою мережі Інтернет. В той час як в прифронтових областях вже зараз існує практика самостійного пошуку інформації про проведення мирних зібрань правоохоронними органами та спецслужбами. Змусили нещодавні події...
5. НЕБЕЗПЕКА СПЕЦЗАКОНУ ЯК ТАКОГО.
Хоч у прикінцевих і перехідних положеннях законопроекту і запропоновані переважно прогресивні зміни на тему свободи зібрань в чинні закони України, проте небезпечною є саме його основна частина - "тіло" проекту спеціального закону про протести. Причому навіть ідеальне "тіло" не є гарантією від подальших погіршень тексту, бо з часом туди можна понапихувати найнебезпечніші для суспільства норми регулювання свободи зібрань. Тому якщо в сучасній Україні будь-який, навіть ідеальний спецзакон про зібрання буде ухвалено, то з кожною новою політичною кризою влада буде вносити в нього все жорсткіші і жорсткіші зміни. Така або схожа доля спіткала усі інші пострадянські держави. Зокрема, з 2004 року за допомогою змін в російський спеціальний закон режим Путіна планомірно звужує свободу зібрань для будь-якої опозиції. Українське ж громадянське суспільство хоч і сильніше російського, але досі занадто слабке, щоб систематично протистояти подбним апетитам тієї чи іншої парламентської більшості.
Читайте: Украинцев зовут под Раду требовать отставки Яценюка
Щоб запобігти ухваленню будь-якого спецзакону в Україні група депутатів-практиків протесту вже зареєстрували розроблений на основі напрацювань правозахисників та активістів "законопроект-антонім" №3587-1, де, наприклад, є пряма заборона розганяти зібрання, закріплена можливість повідомляти владу про протести в будь-який час, і є обов’язок правоохоронців шукати інформацію про зібрання самостійно. Його розробники також працюють зараз над текстом проекту Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо свободи мирних зібрань)", який має відвернути парламент від ідеї регулювати зібрання саме спеціальним законом.
Що будуть робити лобісти спецзакону? Робити все для того, щоб, як то кажуть, всіма правдами й неправдами 3587 пройшов в Верховній Раді перше читання. А саме - розповідати казки, що цього, буцім, "вимагає Європа" (це неправда), що "скрізь в Європі спецзакони є" (теж неправда), розповідати, що вони "за Порядок проти Хаосу", і що альтернативні побажання та застереження, буцім, будуть "обов’язково враховані" після першого читання (схожим чином Янукович під час Майдану спершу обіцяв не скасувати, а покращити "закони 16 січня").
Тобто ось-ось почнеться локальний Раґнарьок між тими, хто дійсно знається на свободі зібрань, і тими, хто хоче бачити Україну авторитарною поліцейською державою.
На чиїй стороні будеш ти?
