УкрРус

Життя у казармі

Головна асоціація з життям у казармі - це двоярусні ліжка і нічний кашель. Мені пощастило оселитися на верхньому ярусі, тому іноді почуваюся китайським мандарином. Найменший рух, не важливо з гори чи з низу, і мій паланкін починає гойдатися. Це реально вколисує.

З першої ночі у Десні саундтрек після відбою - це гудіння, ричання, клекотання, тріскіт, порипування з просвистом іноді глухі постріли. Здається всі ймовірні звукові різновиди кашлю тут можна почути за 20 хвилин.Це подекуди нагадує перекличку, подекуди перестрілку, це невщухає ані на хвилину до самого ранку,зрештою навіть не заважає спати, якщо звісно, кашель не твій особистий.

Офіційні цифри говорять, що план з мобілізації не виконано, але точно можу сказати, що у нашій казармі цього не відчувається. Людей реально дуже багато.Зараз усі ліжка двоярусні і вільних місць буде 3-4% не більш, навіть такого атрибута солдатського побуту як тумба біля ліжка вистачає не на усіх. Що цікаво, наша батарея більш як на 3/4 укомплектована солдатами з міст, що суперечтть загальній думці про те, що служать зара переважно селяни. Більше того, серед міського населення переважають мешканці найбільших мільйонників: Києва та Харкова.

У спілкуванні панує абсолютно типова для нашої країни двомовність і люди спілкуються переважно не за мовним або територіальним принципом, а за інтересами які збереглися "з гражданки".

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги