УкрРус

Глибокі та болючі питання вистави "Слава героям!"

Коли стаєш свідком народження сучасного, актуального, тонкого театру, єдині обурення і жаль, які виникають в душі: дуже мала кількість глядачів має змогу до такого театру доторкнутись. І, напевно, цю прогалину можна було б частково компенсувати просто перечитуванням п'єс, але й тут ситуація не з простих. Сучасних українських драматургів, як і письменників в цілому, знають хіба у вузьких колах філологів та театралів.

Одразу із заздрістю згадалось, якою широкою відомістю користувались свого часу драматурги Л.Філатов, Г.Горін, Л.Петрушевська, Е.Шварц... Але все в наших руках! По-чесному, ім'я драматурга Павла Ар'є я сам взнав тільки, коли прийшов у театр "Золоті ворота" на виставу "Слава героям!" Така, здавалося б, коньюктурна назва насторожує, але твір не про перші асоціації кожного українця, пов'язані із цим словосполученням!

П'єса про "у кожного своя правда, але перед смертю всі однакові"... Хоча кожен мовчазний і подекуди заплаканий глядач, виходячи з зали, напевне бачив, знаходив, відчував щось своє особисте. А не відчути було важко! Надто вже енергійно, точно і жадібно грали актори ветеранів радянської та повстанської армій, медиків та бізнесменів. Надто майстерно режисер Стас Жирков зі своєю командою розклав пас'янс мізансцен на тісному планшеті сцені. Надто глибокі і болючі питання зачіпали тексти героїв... Це не дифірамби... Це констатація!

Мої рекомендації: знайдіть у афіші наступний показ цієї вистави і обов'язково підіть. А враховуючи, що це спільна робота двох театрів - київського та івано-франківського - трупа часто грає "Слава героям!" поза Києвом. І добре робить, бо, цитуючи слова комбата на Сході, сказані актору головної ролі Олексію Гнатковському, автоматом любити один одного ніхто не змусить, а от мистецтвом - можна! Черчель щось знав!

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги