УкрРус

Виплодок популістичного пекла

Те, що відбулося в парламенті у четвер, за своїми наслідками для економіки є другим "16 січня" – днем, коли голосування руками в парламенті Януковича мало перетворити українську політику на концтабір.

Рішення по валютним кредитам – це популізм, який не має нічого спільного з відновленням справедливості. А також приклад того, як гра в політичний обман призводить до непередбачуваних наслідків. Пише Сергій Лещенко для "Української правди".

Поясню, з чого все починалося.

У четвер парламент зійшовся у клінчі за закон про прокуратуру. Точка спотикання – хто призначатиме антикорупційного прокурора.

Редакція, яка була підготовлена до другого читання, віддавала це на відкуп комісії у складі "5 осіб від прокуратури" та "6 від Верховної Ради". Ясно, що квота Ради буде розділена фракціями, і представник президентської сили разом з людьми від прокуратури могли створити там більшість. Таким чином, комісія ставали би пропрезидентською, тоді як антикорупційний прокурор повинен бути незалежний.

Зрештою, закон поміняли – антикорупційного прокурора обиратиме комісія, яку сформують в пропорції 4 – від прокуратури та 7 – від Ради, що додає незалежності. Це більш-менш назвали прийнятним заступник генпрокурора Давід Сакварелідзе та ініціатор антикорупційних законів Віталій Шабунін (відкрию секрет – він вів телефонні переговори зі спікером Гройсманом, прямо коли той вів сесійне засідання). Тим не менше, не згодна з новим рішенням, фракція "Самопоміч" залишила Верховну Раду, хоча вже в п'ятницю спробувала "продати" своїм виборцям формулу "4 на 7" як своє досягнення. Так само залу залишив Ляшко.

Зрозумівши, що "Самопоміч" та Ляшко пішли, БПП вирішив скористатися ситуацією та політично обіграти ці партії на темі "хто більше любить простих людей". Ідеться про конвертації валютних кредитів. Ідея була поставити закон на голосування, і за відсутності двох фракцій провалити його, поклавши на них відповідальність за цей крок. Задум був побудований на тому, що після 21 години, тим більше через демарш двох фракцій, голосів точно не вистачить.

Але, від задуму до реалізації минуло більше часу, ніж хотілося. У підсумку, Ляшко встиг у повному складі повернутися до сесійної зали (з Кабміну навіть вистачило часу дійти депутату Віктору Вовку), а "Самопоміч" частково зайняла свої крісла. Однак все одно залишалося незрозуміло – вистачає голосів за популістичний закон чи ні.

Отже, спікер Гройсман ставить закон про конвертацію.

Але треба розуміти, що в цей момент відбувалося у залі. Депутати підвелися зі своїх місць, галас, крики, вкладники заблокували виходи з парламенту. І Гройсман помилково каже, що "голосуємо в другому читанні та в цілому" – хоча друге читання було декілька тижнів тому, і це вже третє читання.

Сам спікер також тисне кнопку "за" – все ще будучи переконаним, що голосів не вистачає. Задум такий: своїм "за" він збереже політичне обличчя ("Я голосував, які претензії до мене"), але загалом закон провалиться. Перший раз спрацьовує на межі – тільки 225 голосів "за".

І тут на вимогу депутатів Гройсман ставить закон повторно на голосування – після чого він набирає 229 "за" та вважається схваленим.

Все так, але не так.

Цей закон, крім того, що він обдурює людей (бо 95 мільярдів гривень, які вимагаються для його імплементації, зроблять Україну банкрутом) – цей закон також був прийнятий в порушення Регламенту.

Бо за законом, після першого нерезультативного голосування спочатку мало бути поставлене питання про повернення до голосування. І це рішення також вимагало 226 голосів. І лише потім – ще раз "в цілому".

Свідомо чи ні, але Гройсман одразу після провальних 225 голосів ставить "третє читання та в цілому", без повернення. У підсумку, це голосування є таким, що відбулося всупереч закону. У п'ятницю ми зібрали у Верховній Раді 42 підписи під зверненням на спікера для того, щоб він не підписував цей закон, а повторно проголосував його у залі.

Крім того, мали місце випадки кнопкодавства. Точно відомо, що депутат Андрій Павелко, чия картка проголосувала, був відсутній в сесійній залі. Він на той момент уже перетнув кордон та перебував в літаку, який наближався до Парижа. І це є однією з підстав для того, щоб цей закон був проголосований повторно.

Менш сильними, але також аргументами є те, що при голосуванні 229 "за" двоє депутатів попросили додати їхні голоси, але водночас шестеро їх відкликали. Це означає, що зараз за закон менше, ніж 226 голосів. Хоча це лише психологічний аргумент – формально "відкликання" та "додавання" не має жодного сенсу з точки зору результату.

Висновків з цієї історії декілька.

1. Краще грати чесно, бо є ризик – коли намагаєшся надурити інших, так само можуть надурити і тебе.

2. Наближення місцевих виборів повністю зламало психіку частині парламенту, які збожеволіли на ґрунті популізму.

3. Популізм є ознакою не віковою і не ідеологічною. За безглузді закони однаково красиво голосують молоді депутати з дипломами Лондонської школи економіки та Кембріджського університету разом з раніше судимими за корупційні злочини та озброєними сокирами популістами.

4. Є підозра, що Гройсман не до кінця контролює апарат Верховної Ради. А Ляшко, який працює в парламенті з 2006 року, може сепаратно домовлятися з потрібними парламентськими чиновниками. Так, закон про кредити сплив у порядку денному аномально швидко. Тільки в середу комітет фінансів та банківської діяльності, який управляється Ляшком через Рибалка, дав "схвальний" (!) висновок, а вже в четвер закон був розмножений і розданий депутатам. За досвідом, так воно не працює. Точніше, працює після наказу Гройсмана. А тепер виявляється, що аналогічної сили "мотиватори" має і Ляшко.

На сьогоднішній день нами вжито таких заходів для блокування вбивчого закону:

1) Подано листа до Гройсмана з вимогою не підписувати закон і не випускати його з Ради у зв'язку з порушеннями регламенту (понад 40 підписів депутатів).

2) Подано проект постанови про переголосування в зв'язку з кнопкодавством (співавтори з трьох фракцій).

3) Спрямовано звернення до Порошенка з вимогою ветувати закон (понад 50 підписів депутатів).

І повертаючись до самого закону. Це – черговий подвійний обман.

По-перше, це обман тих людей, які попри всі труднощі погасили свої валютні кредити. Виявилося, що вони не тим займалися. Їм треба було не економити, не шукати додатковий заробіток, не переїжджати в інше житло – їм треба було іти під Раду та молитися на популістичних божків Тимошенко та Ляшка.

По-друге, це обман людей – власників нереструктурованих валютних кредитів, які вірять, що після голосування стараннями популістів їхні проблеми вирішено. Навіть якщо цей закон залишить стіни парламенту, він не буде підписаний президентом Порошенко. Це очевидно для всіх, тому що він буде рівнозначний банкрутству української держави. На закон чекає "вето" – але чи чекає це "вето" на оскаженілих популістів? На жаль, поки що ні. Зараз у моді не Аденауери, а ципраси.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги